Країна суцільного "не можна": заборони в СРСР, про які вам не скаже жоден фанат "совка"

Радянський Союз часто згадується прихильниками того режиму, як країна з безліччю можливостей та соціальних гарантій. Напевно, ви неодноразово чули від них і про найсмачніше радянське морозиво, і про шинку по три копійки, але про жорстке обмеження прав людини дізналися вже з книг історії.

За лаштунками утопічної радянської картинки ховалася жорстка цензура та безліч абсурдних заборон. Про них детальніше розповів блогер і дослідник побуту в СРСР Максим Мирович.

Насправді не дивно, що фанати СРСР не можуть подивитися на нього тверезо та визнати, що життя в "совку" було не найкращим. Більшості людей дійсно могло здаватися, що життя в Радянському Союзі легке та безтурботне, бо вони ніколи не бачили альтернатив.

Подорожі за кордон

Згадайте, з яким захватом колишні громадяни СРСР згадували свої поїздки в інші країни. Це і не дивно, бо тоді виїхати було неймовірно важко і, як наслідок, близько 98% людей ніколи не бачили нічого окрім "совка", проте знали купу чуток про "загниваючий Захід".

Без так званого дозволу від влади та наявності "підстав для виїзду" виїхати було неможливо. Лише ті, хто мав їхати на наукові конференції, симпозіуми або в тур по комсомольській лінії, могли побачити світ.

Крім того, перед поїздкою потрібно було пройти безліч перевірок, щоб влада остаточно вирішила, чи може вона випустити свого кріпака за кордон.

Пересування всередині СРСР

Могло б здатися, що якщо не можна виїхати за кордон, то по СРСР можна було пересуватися вільно, але ні. Звичайно, люди могли піти в пішохідну подорож в гори, ліс тощо, однак переїхати за власним бажанням до Москви, Мінська чи Києва було неможливо.

Для цього і був створений інститут "прописки". Він фактично забороняв вільне пересування без, наприклад, відкріпних паперів від поміщика з роботи.

А для виїзду за межі села, людям взагалі доводилося брати дозвіл у сільраді. При чому, поїздка мала в будь-якому разі тривати не довше 30 днів.

Критика влади

Після того, як до керівництва СРСР прийшли більшовики, було заборонено будь-яким чином критикувати владу. Існувала навіть справжня кримінальна стаття за "антирадянську агітацію".

Тоді не можна було виказувати свої думки щодо системи навіть на кухні власної оселі, бо сусіди по комуналці могли донести. Якщо ви припустили, що в країні можуть бути якісь проблеми, то ви, імовірно, прихований антисовєт.

Бізнес

Єдиним бізнесменом в СРСР була держава, тому усіх підприємців було оголошено "нахлібниками та спекулянтами" і поставлено поза законом. Люди жодним чином не могли реалізувати своє право на самозайнятість, бо влада краще знає хто, де і на кого має працювати.

Ті, хто намагалися займатися перепродажем товарів, називалися "спекулянтами". З ними держава вела окрему боротьбу, хоча й сама займалася подібною діяльністю. Тільки вона купляла товари за кордоном та перепродавала їх на внутрішньому ринку.

Валюта

Сам СРСР мав валютні запаси, бо і купував за кордоном товари, і сам продавав сировину, але звичайним громадянам мати валюту було суворо заборонено. Людина, в якої є гроші, може почати почуватися вільною та захотіти будь-якої миті виїхати з країни. Тому за зберігання іноземної валюти була передбачена кримінальна стаття.

У пізньому СРСР "найміцнішою валютою" називали алкоголь, пляшками з яким розраховувалися за роботу з лікарями, сантехніками тощо.

Книги

Можливо, ви чули міф про те, що СРСР був країною, де багато читають. Він з’явився через підрахунок загальної кількості проданої населенню макулатури, якої було чимало через те, що держава мала монополію на друкування книг і постачала населенню купу непотребу в гарних обкладинках.

В СРСР видавалася переважно нудна класика, наукова література та трохи казок світу. А про світову популярну літературу на кшталт Кафки, Орвелла та Бертрана Рассела радянські громадяни зовсім не чули.

Крім того, навіть деякі радянські письменники були під забороною. Все це залишило величезний інтелектуальний пролом у житті цілих поколінь.

Освіта

Попри всі міфи, все ж здобути безкоштовну освіту в СРСР було неможливо. З 1940 року навчання у столичних школах коштувало 200 рублів на рік, у провінційних – 150, а за ВНЗ платили у 2 рази дорожче.

За часів правління Хрущова пряму оплату за навчання у ВНЗ дійсно скасували. Однак після випуску, студент мав в обов'язковому порядку відпрацювати 2 роки за розподілом. Звісно ж, відмовитися від цього було не можна.

Нерухомість

Вільного ринку нерухомості в СРСР не існувало. Тобто не можна було ані купити квартиру, ані продати власну. Таким чином радянські громадяни були позбавлені невід'ємного права на приватну власність.

Однак згодом в пізньому СРСР можна було продавати кооперативні квартири, але тільки членам кооперативу. Також існували так звані "непрямі продажі", коли люди самостійно домовлялися про обмін внаслідок чого одна зі сторін отримувала негласну грошову компенсацію. Але все це було поза законом.

Раніше OBOZ.UA розповідав про тотальний контроль в СРСР і те, чому ціну набивали прямо на товарах.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.