УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Звідки взялися високосні роки: кому належить ідея

3 хвилини
1,7 т.
Звідки взялися високосні роки: кому належить ідея

Рік 2024, що щойно почався, буде дещо незвичайним – у календарі на лютий він має на 1 день більше, тобто є високосним. Але чи знаєте ви історію цього явища?

Видання Live Science розповіло про неї докладніше. У цій історії взяли участь римський імператор Юлій Цезар та римський же папа Григорій XIII. І, звісно, не обійшлося без астрономії.

Що таке високосний рік?

У високосному році налічується не 365, а 366 днів. За сучасним григоріанським календарем таке трапляється раз на чотири роки. Тоді у лютому з’являється додатковий день – 29 число. Відбувається це у роки, порядковий номер яких ділиться на 4 без залишку, як 2024. Але винятком є майже всі роки, які діляться на 100.

Високосні роки є не тільки у загальноприйнятому григоріанському календарі, але й у локальних системах літочислення, як юдейський, ісламський, китайський чи ефіопський календар. Але там вони обчислюються інакше і настають не кожні чотири роки, а також можуть мати кілька додаткових днів і навіть цілі короткі вставні місяці.

Крім високосних років та високосних днів, у григоріанському календарі також є кілька високосних секунд, які час від часу додаються до певних років. Востаннє таке відбувалось у 2012, 2015 та 2016 роках. Проте Міжнародне бюро мір та ваг (IBWM), організація, відповідальна за глобальне хронометрування, з 2035 року скасує додаткові секунди.

Навіщо нам потрібні високосні роки?

Якщо не заглиблюватись в астрономічні тонкощі, високосні роки можуть здаватись ідею, позбавленою сенсу. Але насправді вони дуже важливі для балансування часу.

Все тому, що в обчисленні земними добами рік за григоріанським календарем дещо коротший за сонячний або тропічний рік — це кількість часу, який потрібний Землі, щоб зробити один повний оберт навколо Сонця. Календарний рік триває рівно 365 днів, а сонячний рік налічує 365,24 дні, або 365 днів, 5 годин, 48 хвилин та 56 секунд.

Якщо не враховувати цю різницю, то за кожний рік розрив між початком календарного року і сонячним роком збільшився б на ці самі 5 годин 48 хвилин і 56 секунд. Потрошку це би зсувало пори року. Так, за умови відмови від практики високосних років з сьогоднішнього дня, через 7 століть літо у Північній півкулі буде розпочинатись у грудні, а не у червні.

Додавання високосних днів кожні чотири роки значною мірою усуває цю проблему, оскільки довжина додаткового дня приблизно дорівнює довжині різниці, що накопичується за цей час. Однак і ця система не є ідеальною. За один рік все одно накопичується близько 11 додаткових хвилин, а за 129 років таким чином набігає додатковий день. Щоби вирішити цю проблему, ми пропускаємо високосні роки кожен столітній рік, за винятком тих, які діляться на 400, наприклад 1600 та 2000. Але навіть у цьому випадку все ще існує невелика різниця між календарними роками та сонячними роками, тому IBWM експериментували з додатковими секундами.

Історія високосних років

Але коли з’явились високосні роки? Насправді, дуже давно – ще до нашої ери. Їх офіційно запровадив у 45 році до Різдва Христового давньоримський імператор Юлій Цезар. Календар, який він увів у використання отримав назву юліанського. Він складався з 365 днів у році, розділених на 12 місяців. Цю систему ми використовуємо і досі.

За даними університету Х'юстона, юліанський календар включав високосні роки кожні чотири роки. Призначались вони без винятків і синхронізувались із земними порами року завдяки "останньому року плутанини". Це був 46 рік до нашої ери. Він складався із 15 місяців і тривав 445 днів.

Протягом століть здавалося, що юліанський календар працює ідеально. Але до середини 16 століття астрономи помітили, що пори року змістились приблизно на 10 днів і стали починатись раніше, ніж очікувалось. А це впливало на календар таких важливих свят, як Пасха. Вона більше не припадала на весняне рівнодення.

Щоб виправити це, Папа Григорій XIII ввів у 1582 році григоріанський календар. На додачу до введеного Юлієм Цезарем обчислення часу він увів певні винятки для років, номер яких ділиться на 100 (окрім років, що діляться на 400).

Протягом століть григоріанський календар використовувався лише католицькими країнами, такими як Італія та Іспанія. Але зрештою за зручність його прийняли і католицькі держави. Так Велика Британія запровадила його у 1752 році, коли стало зрозуміло, що її роки почали сильно відхилятися від католицьких країн. Для цього їй довелось пропустити 13 днів. Так того року за 2 вересня одразу настало 14.

Якогось моменту у віддаленому майбутньому григоріанський календар, можливо, доведеться переглянути, оскільки він теж не ідеально синхронізується із сонячними роками. Але щоб це сталося, знадобляться тисячі років. Поки що ця система працює досить добре.

Раніше OBOZ.UA розповідав про традиції та забобони, пов’язані із високосним роком.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.