УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Аріна Старовойтова
Аріна Старовойтова
Голова КП Агентства регіонального розвитку м. Славутича, кураторка Фестивалю GoldenFest

Блог | Як допомогти адаптуватися до життя людям 50+

1 жовтня у світі відзначають Міжнародний день людей похилого віку, проголошений ООН

1 жовтня у світі відзначають Міжнародний день людей похилого віку, проголошений ООН. Ще один привід замислитись та зробити реальні кроки щодо протидії ейджизму та допомоги в покращенні якості життя людей зрілого віку.

Демографічна криза, старіння нації та зростання соціального напруження

За класифікацією МОЗ, люди 44-60 років вважаються "зрілими", особи похилого віку - ті, що досягли 60 років, а старечими - старше 75. Населення старшого віку досить неоднорідна група.

Чому почати розв'язувати питання ейджизму так важливо для України? Причини дві.

По-перше, Україна - в тридцятці країн з найстарішим населенням. Середній вік українців зараз - близько 40 років. Якщо у 2007 році частка людей пенсійного віку у нас становила 23,9%, згідно національного демографічного прогнозу до 2025 року вже чверть населення буде старшою 60 років!

По-друге, вік "старості" суттєво посунувся в бік збільшення. Зараз рівень медичного обслуговування, спорт, харчування і т.д. дозволяють виглядати та почуватися в цьому віці активно та бадьоро, прекрасно виглядати й жити повноцінним життям. Крім того, тривалість життя поволі збільшується, а от щодо якості цього життя - не всі країни можуть похизуватися тим, що їхні громадяни мають "щасливу старість".

А у пострадянських країнах це взагалі велика проблема, адже повз психологічну кризу самої людини в цьому віці - ще й відкидання її на узбіччя життя соціумом, несприйняття суспільством як повноцінних членів, дискримінація при працевлаштуванні та в інших сферах - все це є тривожною тенденцією, на яку не можна закривати очі.

І це повинно було б стати нагальним питанням, якому варто приділити увагу на державному рівні. Тому що проблема старіння населення і ставлення до осіб похилого віку, їхня дискримінація та концепція сприйняття пенсії як "доживання", а не життя з новим можливостями та час на реалізацію давніх мрій (як у багатьох країнах Європи) - не лише про конкретний прошарок соціуму, це про рівень життя країні в цілому. Проблема є. І вона більша, ніж здається на перший погляд.

Чому ейджизм - не лише етичне явище, а й причина погіршення економічних показників

Якось в далекому 2014 році я летіла авіалініями LUFTHANSA до США, і мене приємно здивувало, що більшість стюардес виглядали як моделі, але були в зрілому віці. Гарні, стрункі, красиві, усміхнені, з бездоганним мейкапом, манера спілкування з пасажирами була настільки невимушеною, приємною та елегантною - а це 10 годин польоту!

Таку ж ситуацію потім спостерігала і в готелях, ресторанах, магазинах краси - метрдотелі, офіціанти, хостес, консультанти з краси - всі вони можуть бути середнього віку і старше, на Заході мати зрілих професіоналів-працівників - це престижно, адже означає досвідченість. Натомість у нас у сервісі майже виключно молодь. Щобільше, стати керівником у нас у 25-30 років цілком буденна ситуація, в той час, як в Європі до 30 переважно ще здобувають вищу освіту, стажуються тощо.

А люди 50 + (а якщо відверто - то вже й в 40+) відчувають себе нікому не потрібними в Україні. І не безпідставно - на роботу в такому віці на будь-яку посаду вже вкрай складно влаштуватися попри положенню Конституції та пункти КЗОТ про заборону будь-якої дискримінації за будь-якою ознакою.

На жаль, в подальшому це може призвести до ситуації браку кадрів, адже молодь виїжджає за кордон, або у великі міста або елементарно не має достатнього рівня освіти та досвіду. А активні люди середнього віку з моральними цінностями та великим досвідом роботи, які якраз могли б бути корисними - опиняються поза грою. А могли б плідно працювати, платити податки в бюджет, реалізувати потенціалі почуватися потрібними суспільству. І вирішилася б ситуація з кризою у пенсійній системі - адже платників податків, що наповнюють бюджет, менше, ніж пенсіонерів, і це теж проблема.

Як живеться літнім особам в Україні: сувора реальність проти потенційних можливостей

На жаль, бути особою старше 50 років в Україні досить нелегко з усіх боків. Несприйняття, тиск, трудова дискримінація, плюс проблеми зі здоров'ям, які, як правило, дають про себе знати в цьому віці, брак коштів на достойне життя, крах мрій.

Якщо в США, Австралії, Західній Європі здебільшого люди цього віку ще продовжують інтенсивно працювати та живуть активно, а пенсіонери більш поважного віку подорожують, здобувають нові навички, мають цікаве й змістовне дозвілля - в нас все виглядає набагато сумніше.

У нас люди 50+ часто відчувають себе не частиною суспільства, повноцінною та активною, а його тягарем.

Чи реально змінити цю ситуацію, або принаймні пом'якшити? Впевнена, що так.

Що допомогло б адаптуватися до життя людям 50+ та покращити його якість?

Тут необхідний комплексний підхід. І можна запровадити наступні кроки:

  1. На державному рівні почати інформаційну програму щодо зміни відношення суспільства до людей 50+.

Необхідно ламати стереотипи, які склалися в суспільстві, коли люди зрілого віку сприймаються як некорисні, недоглянуті немічні, не здатні виконувати якісно роботу та/або опанувати нові професії, які є швидше тягарем для суспільства, ніж повноцінними його членами. Цей стереотип не відповідає дійсності.

  1. Проводити "лікбез" та роз'яснення про вікові особливості й потреби.

В нашому суспільстві багато інформації щодо змін, які відбуваються з підлітками, достатньо знань для вагітних та молодих матусь. Але майже немає інформації про те, які зміни психологічні та фізичні переживають люди, які входять в стадію зрілости, а потім - поважного віку та старості. Таке незнання створює напруженість у стосунках та зайві проблеми, яких можна було б уникнути. Треба змінювати зневажливе ставлення до вікових змін в людині. Але ж дорослішати та старішати доведеться всім.

  1. Запровадити програми адаптації людей, що виходять на пенсію, до нового ритму життя.

Також дуже важливим, мені здається, висвітлення цієї проблеми в ЗМІ, публікації на тему підтримки літніх людей, алгоритми та підказки для сімей літніх людей - як саме їх підтримувати та чому це так важливо - за аналогією публікацій щодо адаптації дітей в школі або підліткових проблем. Дуже допомагає, зазвичай, і підтримка в сім'ї. Але часто родини просто не здогадуються, як поводитися.

  1. Створювати та розвивати курси, учбові заклади спеціально для зрілих людей.

Стосовно опанування сучасних цифрових технологій, відкриття та ведення власної справи, ведення бізнесу тощо. І створити для них курси, навчальні програми - за аналогією до дитячих гуртків творчості та активностей.

В тому ж Славутичі більшість пенсіонерів, в принципі, можуть собі дозволити нормально жити на чорнобильську пенсію, але ж треба чимось займатися - і знаходять себе у творчості, хенд-мейді тощо. Але як бізнес це не розглядають і, відповідно, не оформлюють - держава недоотримує податків. А основна причина - вельми складний бюрократичний процес щодо офіційного ведення власної справи. Отже, звідси витікає наступний пункт.

  1. Спростити процес ведення бізнесу, зробити його простішим та прозорішим.

Адже технічно створити та без юридичних помилок обслуговувати ФОП без сторонньої допомоги зараз не так просто, як здається, особливо для осіб старшого віку.

Та й взагалі намагатися змінити в суспільстві ставлення до бізнесу як чогось страшного й складного. Також у нагоді було б спеціальне навчання підприємництву абощо спеціально для літніх людей, цільові програми, створені для них.

  1. Безбар'єрність для літніх людей.

Безбар'єрність - це не лише про фізичне пересування. Це філософія рівного доступу до можливостей та відсутність і ментальних бар'єрів. Той же спорт: можна було б в тренажерних залах виділяти принаймні по кілька тренажерів для літніх людей, адаптованих під їхні потреби.Тоді люди будуть зайняті чимось, гуртуватися в мінісоціум, спілкуватися - і не почуватимуться такими ізольованими.

Крім того, активність завжди гарно впливає на фізичне здоров'я. Можливо, навіть виділити квоти або бонуси, давати преференції людям похилого віку на державному рівні (як це зробили для інвалідів, дітей тощо).

  1. Створювати та підтримувати ГО, клуби по інтересах, різноманітні активності літніх людей на рівні влади.

В цьому плані цікавий досвід Славутича, можу поділитися. Ми вже третій рік поспіль проводимо фестиваль для людей 50+. Тим більше, що у нас, як у міста-атомограду, досить багато активних молодих пенсіонерів (чорнобильські працівники виходять на пенсію раніше). Вони повні енергії і позитиву, займаються творчістю, танцюють, співають, створюють спільноти, презентують себе і свою творчість у нас і за кордоном.

Одна з таких ініціатив, рух громадської організації "Ще не вечір" переросла у великий фестиваль " GOLDenFest ", що проходитиме вже третій рік поспіль з 15 по 18 жовтня для людей віку 55+. Організувати технічно допоміг наш Офіс підтримки громадських ініціатив Славутича, адже культурно-мистецький захід для людей поважного віку - важлива подія для міста, культури, соціуму.

Цього року наш фестиваль особливий, бо відбудеться в рамках проєкту "Славутич - Мала культурна столиця України 2020" за підтримки УКФ.

Гадаю, це все може бути гарним прикладом, як підвищити якість життя людей віком 55+, а разом з цим - і економічну складову як на рівні окремої громади, так і на рівні держави.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...