Дудінський: Лукашенко зрозумів, що помилився. З Білорусі не їдуть, а тікають. Ексклюзивне інтерв'ю

11 хвилин
98,1 т.
Дудінський: Лукашенко зрозумів, що помилився. З Білорусі не їдуть, а тікають. Ексклюзивне інтерв'ю

Популярний білоруський ведучий, актор і співак, відомий мандрівник і гід екзотичними країнами світу Денис Дудінський та його дружина й колега Катерина Раєцька звикають до життя в Києві, куди змушені були буквально тікати з Мінська.

Рік тому, напередодні президентських виборів у РБ, Денис став учасником протестного руху, що в підсумку вилилося у втрату роботи на телебаченні та арешт. 12 діб Дудінський і його колега Дмитро Кохно провели в ізоляторі тимчасового утримання на Окрестіна. Але на цьому неприємності не скінчилися: у червні 2021-го Дениса з дружиною викликали на допит у Департамент фінансових розслідувань...

У першій частині ексклюзивного інтерв'ю OBOZREVATEL шоумен розповів, що покинути країну їм допомогли... контрабандисти, а щоб дістатися до Києва, довелося їхати аж через Москву та Єреван. У продовженні – про арешт, особливості репресивної машини в Білорусі і помсти наближених Лукашенка, про Марію Колесникову, якій можуть дати 12 років в'язниці, і Віктора Бабарика, який отримав 14. А також про те, чи скинуть білоруси Олександра Лукашенка і чому як у випадку з Україною, так і в ситуації із Білоруссю Європа здатна лише на глибоку стурбованість.

Відео дня
"Спочатку до бомжів посадили, потім до кримінальників"

– За що вас у СІЗО забрали?

– Не в СІЗО – це називається ізолятор тимчасового утримання на Окрестіна...

– ...яким, судячи з тих жахів, що про нього пишуть, дітей лякати можна...

– ...та й дорослих теж.

За участь у несанкціонованих заходах. Показали фото: "Ви?". Я: "Ну а хто?". – "Тобто ви визнаєте?". – "Провину? Ні". – "Але це ви на фото?". – "Звісно. Я і в соцмережах це виставляв". Все, 10 діб. Хоча фактично 12. Коли скінчилися 10, прийшли милі люди: "Денисе Ігоровичу, треба вам ще посидіти". Я запитав, навіщо. Вони відповіли: "Треба". Ну добре. Спочатку був в ІТУ, потім – у центрі виправлення правопорушників.

– Які там умови?

– Жодних. Нари, п*раша. Спочатку до бомжів посадили, потім до кримінальних злочинців. А дві доби накинули, мабуть, бо в той день, коли мене випускати повинні були, багато зустрічальників зібралося: друзі, журналісти, які хотіли інтерв'ю, та й узагалі всі, хто проти такої влади і не боїться це показати.

Коли Денис опинився за ґратами, його однодумці організували акцію #ЯМиДудінський.

– Як вас зустріли кримінальники?

– Та як... Скрізь є люди, і там теж. Ти поводишся нормально – вони поводяться нормально. Камера на трьох, завели мене – сидять двоє в татухах, серйозні хлопці, в карти ріжуться. "Хто такий?!". – "Людина". – "Стаття?!". – "23.34". Вони зразу: "Політичний?" – і давай розпитувати. А далі я вже на своїх нарах кросвордики розгадував, а вони один одного за грудки тягали: "От за що його загребли, якого х...я?". Один, як виявилося, проти Лукашенка, а другий взагалі ні за що. Чинна влада там нікому не подобалася.

Набагато загадковішим спілкування із людьми в костюмах було. Ті перед закінченням моїх діб сказали: "Денисе Ігоровичу, тут така справа... Вам потрібно виїхати з країни".

"Ось камера – вам треба в неї сказати людям, щоб вони нікуди не ходили"

– Ще минулої осені?

– Так. Я запитав, чи надовго. "Щонайменше до Нового року, поки все не уляжеться. Дружину з собою заберете, ми родини не розлучаємо. До завтра подумайте, куди, в яку країну, щоб ми оформили документи".

Наступного дня приходять: "Ви подумали, Денисе Ігоровичу? Добре. Ми теж подумали. Ось камера – вам треба в неї сказати людям, щоб вони нікуди не ходили. Зможете вийти на свободу, залишитися в країні...". Я кажу: "Спасибі, я краще поїду". А вони, ввічливо так: "Денисе Ігоровичу. Невже ви вважаєте, що ми, двоє дорослих людей, зі званнями, з досвідом, почуємо від вас "ні", розвернемося й підемо?". Знаєте, Аню, я не хочу... Навіть не так. Я не маю права деякі речі розповідати...

– Вам натякнули, що на Окрестіна може опинитися хтось іще?

– (Пауза). Я просто сказав: "Добре, вмикайте камеру".

– Дивилася сюжет на білоруському телебаченні – з цим відео. Ви і ваш колега Дмитро Кохно переконуєте білорусів не брати участь у мітингах, а на екрані – назва сюжету: "Перевзулися двічі". Це канал, де ви працювали. І сюжет робили ті, хто працював із вами. Напевно, ви його дивилися – що відчували при цьому?

– Та нічого. Я розумів, що подібного буде багато. І після нашої розмови, впевнений, будуть і писати, і знімати. Це не найгірше, що можуть зробити з людиною.

"Закону в Білорусі нема. Кожен рядок закону закінчується словами "та інше"

– З усіх опозиційних кандидатів зіграти проти Лукашенка змогла лише Світлана Тихановська, яка йшла на вибори рука в руці із Веронікою Цепкало і Марією Колесниковою. Мені з цього жіночого тріумвірату найбільш симпатична Маша Колесникова, яку я знаю як музикантку – прекрасну флейтистку. Харизматична, красива, мужня. Випхали з країни, але на кордоні вистрибнула у вікно, порвала паспорт – і повернулася в Білорусь, знаючи, що повертається сидіти. Їй загрожує до 12 років позбавлення волі, і всі, хто переживає за неї, дуже бояться цього суду. Скажіть, що зараз відомо про Марію Колесникову – не з офіційних ЗМІ, а від тих, хто дійсно в курсі?

У Мінську судять опозиціонерку Марію Колесникову. Їй загрожує до 12 років позбавлення волі.

– Нічого. Вона продовжує сидіти, і всі розуміють: із жодними бізнесами, хабарями і розтратами вона в принципі не може бути пов'язана. Але особливість нашої держави в тому, що їй усе одно щось вигадають. Навіть якби Далай-лама приїхав і сказав, припустімо, що не визнає Лукашенка, йому б знайшли що пришити. Закону в Білорусі нема. Кожен рядок закону закінчується словами "та інше". Думаю, Марія вже до всього готова.

– Світлана Тихановська. За неї справді проголосували?

– Так.

– Тобто Світлана Тихановська є законно обраною президенткою Республіки Білорусь?

– Мав бути другий тур – це без питань. Не буду говорити, що за Лукашенка проголосували лише 3%. Мені здається, що навіть і не 10. Я вірю в 30. Але сам Лукашенко не був на ці 30 згоден. Він ні з ким не хотів ділити це виборче ложе, він повинен бути єдиним і неповторним! Тільки перший тур – тільки хардкор!

Скласти конкуренцію Лукашенкові на виборах-2020 змогла лише Світлана Тихановська.

– І Світлана в Литву, і ви в Україну встигли вирватися, перш ніж Лукашенко заговорив про терористичні осередки, про пропагандиста Азарьонка, якому нібито хотіли язик ножицями відрізати, про постачання зброї і свій намір закрити кордони і в полон нікого не брати. Упевнена, вас прекрасно знають у Литві, більш благополучній, ніж наша країна. Чому вибрали Київ, не Вільнюс?

– Київ завжди був мені ближчий. В Україні теж не все слава Богу, але... У чому головна відмінність України від Білорусі? Вам не подобається влада – ви її змінили. Переобрали або вигнали, але змінили, визнавши, що...

– ...помилилися.

– Саме так! Ключова фраза: "Ми помилилися". Ми тебе звільняємо, йди! От ми теж так хочемо.

І нехай ми виберемо Латушка, Бабарика, Тихановську, нехай вони через незнання розвалять к бісовій матері економіку (хоча, якщо чесно, не такий вже Сінгапур Лукашенко побудував, щоб над ним тремтіти), але у нас буде законне право – піти на вибори і сказати: "Паша, Вітя, Свєта. Ми помилилися, довіривши вам країну. Ідіть геть!".

А зараз не те що на виборах – ти по телефону не можеш слова сказати про змінність влади!

"Слов'янський базар" скукожився до мєждусобойчика Білорусі Лукашенка і путінської Росії"

– Ми в Україні уявляємо собі Білорусь за стереотипами. Державний стандарт, чисті продукти, хороші дороги, дешева косметика, безкоштовна медицина, всі ферми працюють, кожному фермеру – будинок...

– Тому що вам тільки це і розповідають. У нас усі канали – державні, це все єдиний рупор, і те, про що вони мовлять, зливається в один потужний потік... Як насправді, можна дізнатися, тільки сівши в машину і проїхавши по Білорусі.

Але, Аню, "фермери" – це не про нашу країну. У Білорусі фермерів нема – є колгоспники. І якби ви могли бачити, в яких будинках вони живуть! З гівна й гілок. У красивому сюжеті вам розкажуть, що передовику виробництва в такому-то колгоспі дали будинок. Але цей будинок побудований так "якісно", що за два-три роки складеться, наче книжка. І ніхто ним займатися не буде. У комбайнера Васі і наближених президента різні будинки. Здалеку вам здається, що в селі у Васі все чудово. Але насправді Білорусь – це потьомкінські села й німі люди.

– Фестиваль "Слов'янський базар у Вітебську" теж нагадує потьомкінське село...

– ...це правда. Щось таке фанерно-пластмасово-шаурмисто-картонне.

– Ви багато років його вели, я з 2009 по 2014-й туди приїздила. У вас не було відчуття, що кожен рік дедалі гірше й гірше, що великі зірки там співати вже не хочуть, що конкурсанти вкрай слабкі? Старий анекдот спадає на думку – "до мишей".

– Так до мишей, причому давно. Тому що "Базар" – іграшка в руках держави. Інструмент пропаганди, де виступають тільки зручні для влади артисти. Якщо артист десь сказав, що Лукашенко засидівся на троні, він ніколи у жодному вигляді не з'явиться на фестивалі. Врятувати "Базар" можна, лише віддавши в приватні руки. Гроші, які з року в рік платять Баскову, треба платити продюсеру – американському, німецькому, та хоч українському, як ваш Бадоєв. Я дивився, як він зняв гімн України: наро-о-од! Це космос порівняно з тим, що у Вітебську. "Слов'янський базар" скукожився до мєждусобойчика Білорусі Лукашенка і путінської Росії і лише до одного посилу: ми – один народ. Дружба, браття і т.д.

З 2006 року Дудінський був ведучим фестивалю "Слов'янський базар". Останні роки вів його разом із дружиною.

– Україна обмежила свою присутність на цьому фестивалі: від нас туди їдуть або проросійські персонажі, або всеїдні, без позиції. А з приводу братів – у мене був шок у 2014-му, коли Росія вже приєднала вкрадений Крим, коли запалав Донбас, а у Вітебську, біля головного фестивального майданчика, був атракціон: стояли пофарбовані зеленою фарбою люди, в касках і з автоматами, і будь-хто міг сфотографуватися з "зеленими чоловічками". Після цього в мене до "Слов'янського базару" питання зникли. До вас є питання, і важливе: Росія може поглинути Білорусь?

– Будь-яка відповідь має право на життя. Можливо, завтра білоруси прокинуться – і вони вже частина Росії. Лукашенко сюзереном бути не може, він може бути тільки васалом. Країну свою він втратив, хоча ще кілька років тому міг якось вирулити. Ну, намалюй собі не 80%, а 60, але так нахабно розтоптати права громадян, наплювати, н**рати...

"Лукашенко плескав по плечу, викликав зі сцени, келих давав, щоб разом випили..."

– Денисе, а ви знайомі з ним особисто?

– З Лукашенком? Ну, як знайомий? Він мене знає як ведучого державних заходів. Плескав по плечу, викликав зі сцени, келих давав, щоб разом випили, радився: "А що ми далі за програмою зробимо – веселе чи повільне? Ну, ти тут господар – веди!".

– Тоді таке питання напрошується: ваш арешт, зняття з усіх державних концертів, із ранкової програми "Добрай раніцы, Беларусь!"...

– ...це вже помста, так. Не особисто Лукашенкова, але близьких до нього людей. Ті двоє, коли запропонували відео записати, звернення до людей, щоб не йшли на протести, сказали: "Так це ж Наташа попросила. Це її особисте дуже велике прохання. Ми їй скинемо, щоб вона подивилася". (Прізвище Наташі Денис не назвав – ми можемо лише припустити, що мова йде про Наталю Ейсмонт, прессекретарку Олександра Лукашенка. – Ред.).

– Ви зараз усвідомлюєте, що це "особисте прохання Наташі" – далеко не найстрашніше, про що такі люди могли попросити силовиків?

– Зрозуміло.

– Віктор Бабарико, банкір, меценат, опонент Лукашенка, отримав 14 років. Зараз йому 57 – чоловік у розквіті сил. Звісно, побажаємо йому, щоб обставини склалися найсприятливішим чином і на свободу він вийшов якомога раніше. Але у влади розрахунок на 14 років відсидки, після закінчення яких йому буде 71. І з якоюсь незбагненно безглуздою радістю білоруські ЗМІ повідомляють, що в колонії він уже працює – кочегаром. До болю схоже на СРСР, де інакодумці, дуже розумні, найосвіченіші люди свого часу, могли працювати лише кочегарами...

Банкірові й політику Віктору Бабарику дали 14 років. Днями ЗМІ повідомили, що в колонії він вже вийшов на роботу – кочегаром у пекарні.

– Тому люди з країни не їдуть, а саме біжать. Ті ж айтішники, яких почали притискати...

– ...а кажуть, Білорусь – IT-держава і Лукашенко їм мало не Кремнієву долину побудував...

– Ага. Та зрозумів, що помилився.

Айтішники зі своїми фрапе і смузі першими вийшли на протести – і він усвідомив, хто у нас найбільш невдячна сволота! Ах, пільги у вас? Хрін вам, а не пільги! Ну, вони фрапе допили – і стали валізи пакувати: до Києва, Вільнюса, Франкфурта. Тому що IT-фахівець не прив'язаний до місця, він перший скаже: "Нема свободи – пішов ти в д*пу!".

"І ми, і Європа змушені миритися з великим п'яним тупим довбо...бом"

– Ексредактор NEXTA Роман Протасевич і його дівчина, студентка Соня Сапега. 26 і 23 роки. Дуже молоді, перспективні, талановиті. Що з ними сталося? Їх зламали?

– У свої вже 47 я звик озвучувати лише те, що сам бачив. Навіть якби я зустрів Рому і він сказав: "Дьоню, мене катували" або, навпаки, "ні, Дьоню, я сам змінив думку!" – я б не став повторювати сказане. Я не знаю, що сталося з ними. Ми можемо тільки здогадуватися.

– Мене в цій історії вразило, що Rynair – це ж європейська авіакомпанія, ірландська. Але захотіли – літак посадили, людей забрали. І Європа це проковтнула, за звичкою висловивши глибоке занепокоєння.

– А чому Європа повинна нас рятувати? У нас що, якийсь пакт підписаний? Чисто по-людськи – ну, так вони чисто по-людськи і кажуть: ай-ай-ай, Сашко, хіба так можна?

– Перепрошую, у випадку України і Росії, наприклад, такий пакт є – Будапештський меморандум. Україна здала ядерну зброю – натомість отримала гарантів безпеки. Як виявилося, лише на папері, оскільки на ділі – та ж глибока стурбованість.

– Я вам скажу, що таке Росія.

Росія – це такий здоровий вічно п'яний бугай-сусід. Ти не підеш товкти йому пику, по-перше, бо ти інтелігентніша, по-друге, бо він сильніший. Так, він н**рав тобі на килимок і обмазав лайном двері. Він щовечора лупить свою дружину, вони кричать і заважають тобі спати. Він подряпав цвяхом твою машину. Що ти зробиш – викличеш міліцію, інших сусідів? Вони скажуть: нема свідків. Ти у відповідь: "Так я відео зняла!". Вони: "Так-так, спасибі. Ти диви, яка свинюка! Все, санкції!". А сусід: "Санкції? Х...янкції! Завтра до мене брательник приїде, ми вам удвох наваляєм!".

І ми, і Європа змушені миритися з великим п'яним тупим довбо...бом. Без варіантів.

"Ми поїхали, щоб повернутися, але коли це буде, невідомо. Тому навіть думок про домівку не допускаю", – зізнається Денис.

– Давайте повангуємо: Лукашенко піде? Якщо так, то коли?

– Сам не піде. Хіба що в кулуарах, як Павла I, прийдуть і шарфиком задушать.

– Але білоруси не піднімуться і його не скинуть?

– Ні.

– Чекайте, білоруси – не такі вже мирні люди. Згадаймо тих самих партизанів...

– Негативна селекція. Нас, як і вас, піддавали їй дуже довго, щоб сиділи тихо, жували деруни і сповідували принцип "моя хата скраю". Але у вас, мабуть, темперамент інший – південніший. А ми не починаємо перевертати столи, як тільки щось не так. Ми розгойдуємося, все зважуємо, навкруги роззираємося... А зашморг на шиї тим часом сильніше затягується.

– Денисе, ви плануєте повертатися в Білорусь – якщо ситуація зміниться?

– Звичайно! Ми поїхали, щоб повернутися. Але намагаємося не думати коли. Я не допускаю навіть думок про домівку, бо кожен день у Києві віддаляє мене від від'їзду в Білорусь. Цілком можливо, що тут у нас із Катею народяться діти. А може, і в садок тут підуть. І говорити українською почнуть – у першу чергу. Ми ж вчимо українську – для роботи, спілкування.

– Складно?

– Напевно, простіше, ніж росіянам. Я знаю англійську, італійську, російську, білоруську – і українську вивчу, куди я дінуся? У мене вже слово улюблене є – "навіщо". Балдію від цього слова! Це більше, ніж просто "зачем"...