Блог | Якщо весь світ проти тебе: як подолати булінг
"Кілька людей об’єдналися проти тебе" - поширена історія, чи не так? Про неї з середини добре знають дорослі, але вони з роками вже мають деяку броню.
Набагато болісніше, коли ти ще малий, але світ, здається, вже чомусь зненавидив тебе. На початку навчального року разом з відео у ТikTok прокотився світом новий небезпечний тренд із хештегом #Anti2010 – кібербулінг дітей, які народилися у 2010 році. Хвиля цькування десятирічних почалася у Франції і пов’язана, згідно з розслідуванням видання Le Parisien, з популярною відеогрою Fortnite. Ініціаторами виявилися старші гравці, обурені долученням до гри так званих "fortkids" – десятирічних підлітків, які буцімто не дотримуються неписаних правил і позбавляють гру будь-якого сенсу. Також підсипала жару відома французька інфлюенсерка Pink Lilly через свою новостворену пісню Pop-it Mania. У ній є рядки, що висміюють наймоднішу серед юних школярів іграшку поп-іт: "Ми королеви 2010-го року, без поп-іта не зробимо ні кроку".
Це відео стало каталізатором негативних настроїв щодо народжених у 2010 році, і справа не обмежилася лише глузуванням. Деякі десятирічки повідомляли навіть про бійки з цього приводу. Тож не дивно, що ситуація з цькуванням вкрай обурила батьків і докотилася до уряду. Міністр освіти Франції Жан-Мішель Бланке не на жарт розлютився, нагадав про штрафи за цькування розміром у 7500 євро та півтора роки позбавлення волі, після чого TikTok заблокував хештег #Anti2010 та контент на цю тематику.
До нас, на щастя, докотилося лише відлуння цього антитренду, але з булінгом та кібербулінгом місцевого розливу українські школярі знайомі не з чуток. Дослідження громадської організації "Studena", у яких взяли участь понад 1400 вчителів, довели: проблема поширена, з цькуванням учнів іншими дітьми стикалися майже 64% опитаних вчителів. Згідно опитувань, найпоширеніша з причин – це зовнішність та поведінка дитини, на другому – її соціальний стан, на третьому – неуспішне навчання, далі йдуть – національність, релігійні погляди, стан здоров’я та мова. Хоча стикаються з цькуванням найчастіше у проміжку з 11 до 15 років, розподіл ролей у класі відбувається ще у молодшій школі. Вже тоді можна припустити, хто саме стане об’єктом глузування. Ключовим моментом є реакція дитини на підколи однокласників: якщо вона лякається, плаче, нервово відповідає агресорам, скоріш за все принизливі жарти будуть повторюватися знов і знов. Крім булера та його жертви, є ще одна категорія учасників дійства – спостерігачі, які займають нейтральну позицію. Можливо, частина учнів і хотіла б припинити весь цей жах, але просто не знає, як. А ще у підлітків є велика потреба в об’єднанні, якщо не навколо чогось, то проти когось. І колективне цькування – один зі способів відчути єдність. Але єдність ця дуже сумнівна, і її потрібно зупиняти якнайшвидше.
Психологи, перш за все, радять об’єднатися батькам кривдника та його жертви. Першим без моралізаторства та покарань з’ясувати, навіщо їх дитина цькує іншу. Найчастіше агресивна поведінка — спроба впоратися з реальністю, яка для дитини надто травматична або просто привід звернути на себе увагу, приміром, після народження молодшого братика чи сестрички, розлучення батьків, переїзду, смерті когось з близьких. Важливо, щоб шкільний агресор відчув: його хочуть зрозуміти, а не просто звинуватити. Батькам жертви булінгу також варто відверто все обговорити з дитиною, і, якщо йти до школу, то не зі скаргами та емоціями, а з фактами і оцінкою конфлікту: ситуація неприпустима. Тиск на булера через вчителів або особиста розмова з ним може навіть погіршити ситуацію. У такий спосіб дорослі дискредитують дитину в очах однолітків, перемикають силу авторитету на себе.
Чи потрібно вести дитину до психолога? Останні кажуть: "Так. І булера, і його жертву". Першого, аби з’ясувати витоки агресії, другу – щоб навчитися самостійно себе відстоювати. Чи варто робити ситуацію публічною? Тут психологи теж одноголосні: важливо, аби про проблему знали і діти, і вчителі і розуміли, що ситуація жахлива не лише для скривдженої дитини, а й для викладацького складу, булера, інших дітей, усієї школи. До речі, є гарна новина: у багатьох українських школах за підтримки Міністерства освіти і науки сьогодні створюють так звані служби примирення або групи медіації (перемовин), виділяються окремі "кімнати примирення", де діти допомагають іншим вирішувати конфлікти, розробляють сценарії вирішення суперечок. Зазвичай такі групи формують серед дев’ятикласників, щоб до закінчення школи старшокласники, за фактом коучі, змогли передати навички у вирішенні конфліктів молодшим учням.
Пам’ятаєте популярну пісню Pianoбой (Дмитро Шурова) "Все, що тебе не вбиває", яка саме про цю ситуацію, коли ти не такий, як всі, й інші тебе через це не розуміють? Як виявилося Дмитро Шуров сам у дитинстві був жертвою булінгу, бо носив не таку зачіску, не так вдягався, не там сидів – і де тепер він і де всі його булери? Його рецепт захисту від нерозуміння всесвіту – відкрити в собі суперсилу – знайти улюблену справу, яка буде надихати. І ще – спілкуватися з тими, хто тебе по-справжньому любить і цінує. Адже набагато легше тримати удари від всесвіту, якщо родина дитини її підтримує та розуміє. Це створює внутрішній захист, відчуття – за нею стоїть велика сила її родини.
Від себе пораджу кілька книжок, які допоможуть знайти свою суперсилу, улюблену справу, а отже зміцнити внутрішній захист проти агресивного оточення. Перша так і називається "Велика книжка суперсил", видавництво "Каламар". Її написала письменниця і психолог Сусанна Ісерн, мама троїх дітей. Якщо стисло і коротко: кожен з нас має свою суперсилу. Хтось класно розповідає історії – так, що не відірватися, хтось дотепно жартує, хтось здібний до математики або спритний у рухах та справах. Важливо відкрити свою перевагу і вправно користатися нею, зробити своїм талісманом. Кожен розворот книжки розповідає про різних дітей та їх суперсили, дає підказки батькам щодо тем розмов з дитиною про її переваги, а дітей надихає прикладами однолітків, допомагає розкривати свої таланти, додати впевненості у собі. Інша книжка Сусанни Ісерн "Велика книжка суперскарбів" (видавництво "Каламар") також буде доречною у антибулінговій підбірці. Вона вчить дітей знаходити та цінувати ті моменти в житті, які роблять їх щасливими, наповнюють щастям. А коли в тебе всередині такий потужний зміст, ти стаєш фактично невразливим для агресії середовища.
Книжка "Усе, про що я мовчала" австралійської письменниці Форнасьєр Кайлі (видавництво "Ранок") також стане у нагоді підліткам. В центрі сюжету дівчина на ім’я Пайпер Родс з селективною німотою, яка не може говорити, коли захоче. Через свою особливість Пайпер також зазнає на собі всі "радощі" непорозуміння оточення, вона навіть змушена змінити школу, але, незважаючи на труднощі, все закінчується чудово: в новій школі в дівчину закохується зірковий хлопець Вест. Зміни навколо і – головне – всередині повертають Пайпер впевненість у собі. Закріпити ефект бібліотерапії (якщо хтось не знав, це метод психотерапії, що використовує літературу для лікування словом) раджу за допомогою іншої книжки видавництва "Ранок" "Будь щасливим бути собою. Твій дієвий порадник" авторів Пенни Александер та Бекки Годдард-Гил. Це зручний та дуже веселий путівник для підлітків на шляху, який вчить відчувати себе щасливим. Адже цьому – так, можна і треба навчитися!
