Блог | Як закохати дітей у книжки: дієві лайфхаки
Днями вийшла з офісу у двір купити каву і бачу чудове – зграйка підлітків схилилася над книгою (не над смартфоном!), гортають, щось обговорюють! Ця картинка, як на мене, спростує міф про те, що сучасні діти геть не цікавляться книгами.
Насправді вони цікавляться, та було б добре, якби дорослі розпалювали в них цей інтерес. Рік тому на книжковому клубі в Києві один нейролінгвіст розповідав про особливості впливу на особистість сприйняття інформації через відео та друковані канали. Головний мозок вмикає абсолютно різні зони та нейрозв’язки, коли споживає відеоконтент очима (той самий Youtube, Тіk-Tok), і коли складає букви у слова, слова в речення – під час читання книжок. Спостереження, що проводилися на цю тему, встановили: дітьми, для котрих процес читання не є важкою працею (вони багато читають, а значить, розвивають аналітичне та критичне мислення, збагачують свій словниковий запас та піднімають свій емоційний інтелект) маніпулювати значно важче, ніж тими, хто надає перевагу відеоджерелам. Інакше кажучи, активні читачі книжок в майбутньому стають лідерами думок, тими, за ким йдуть, тоді як споживачі відеоконтенту частіше перетворюються на більш керованих людей. Отже, читати – це не просто модно, це необхідно, якщо батьки хочуть бачити своїх дітей успішними, креативними, здатними генерувати цікаві ідеї і вести за собою.
Згодна, сучасну дитину непросто засадити за книгу. І тут надмірна наполегливість зі сторони дорослих та насадження культу читання скоріш створюють негативну мотивацію до цього процесу, ніж сприяють йому. Останнім часом змінилася навіть мова спілкування між людьми: в ній стало набагато більше дієслів, дії (action), менше іменників і геть обмаль прикметників, що відображають теплу, емоційно-насичену атмосферу.
Але ж книги, особливо класичні, переважно і складаються з описових прикметників. Дітям, носіям нової мови, дійсно, важко сприймати такий контент. Додайте до цього прірву між ідеалами та кумирами батьків і дітей (у останніх, здається, вони зовсім відсутні), адже культурний розрив між поколіннями тепер величезний. Діти втрачають інтерес до дорослих, відповідно не чекають на цікаве від тих книжок, які ті їм пропонують.
Але закохати дітей у книжки абсолютно реально. Що для того треба робити? Перше і головне – перефразую когось з відомих: "Не лише вдовбувати у голову гарні манери, а й демонструвати їх на власному прикладі". Коли діти бачать своїх батьків, що занурилися у книжки, а не у телефони – це й є найкращий виховний момент, популяризація читання в родині. Якщо до того ж дорослі читатимуть дітям перед сном, це увійде у звичку – ефект буде відмінним. Прикро, але не у всіх сучасних дітей є досвід спільного читання з батьками, під час якого батьки могли б привити їм любов, цікавість і захоплення до книжкових сюжетів.. Нехай це буде лише 15-20 хвилин спільного читання у день, цього буде достатньо для того, щоб у майбутньому діти з задоволенням читали самі.
Важливо, звичайно, що саме пропонувати читати: зміст та вигляд книжки. Сучасні діти звикли до аудіовізуальних образів – фото і відеоконтенту, звичайно для них такий спосіб отримання інформації найлегший. Але якщо запропонувати класну книгу з захоплюючим сюжетом і незвичайною формою подачі інформації, то вона піде на ура. Після аналізу світових сучасних трендів ми у видавництві надаємо перевагу трьом темам дитячих книжок: про розвиток емоційного інтелекту, екологію/збереження довкілля, процес дорослішання та нонфікш книги, але з незвичною та сучасною візуальною подачею. Книжки про емоційний інтелект подобаються дітям від слова "дуже"!
Насправді ринок досить насичений виданнями, які покликані підвищувати інтелектуальний рівень дитини – всілякими довідниками та навчальними посібниками, а ось книжки, що розповідають про емоції та їх відтінки, набули у нас популярності лише останнім часом. Насправді з розпізнанням власних емоцій у сучасних дітей проблеми. "Як справи?" -- "Все нормально" -- відповідає підліток і не може розшифрувати свій стан. Важливо обговорювати з дитиною те, що вона відчуває, варіанти ставлення до різних емоцій – своїх і оточуючих, і як їх, власне, розпізнавати. Саме в цьому дуже допоможе спільне читання змалечку. Гарна ідея – вести дитячий "Щоденник емоцій" і записувати на його 365 сторінках разом з мамою, наприклад, все, що дитина робила та відчувала протягом дня, а потім разом обговорювати та аналізувати. Такий нещодавно вийшов у нашому видавництві. Насправді купують його не тільки для дітей 5+, а й для набагато доросліших читачів.
Між іншим: чи є у вас дома бібліотека, шафа або хоча б полиця з книгами? В епоху електронних гаджетів книжкові шафи та стелажі перетворюються на неактуальне ретро, що не вписується в сучасний інтер’єр. Але якщо вдома у книг немає свого "будинку", як діти дізнаються, що читання і книги - це особливі цінності? Класно, коли батьки беруть з собою дітей на літературні івенти та в книжкові крамниці. Коли на презентації дитина бачить живого письменника, слухає його твори – це, по-перше, підвищує якість життя, по-другу, робить літературу та її творців ближчими до дитини. Можливість вибору книжок у крамницях – то окрема радість та відповідальність. Якщо син або донька обрали щось власноруч – вони то обов’язково прочитають. Є сенс купувати книжки з продовженням – книжкові серії. Якщо у дитини виникає захват від першої книги, вона неодмінно потягнеться за наступною.
Сторінка автора в Facebook.
