Блог | Стотисячна схема втратити все
Театральні п’єси не застарівають століттями, адже за цей час людські бажання та емоції залишаються незмінними. Афера, що описана у Карпенко-Карого, могла статися як і в кінці XIX ст., так і у XX чи XXI ст. Бо вибухова суміш із жадоби, бажання скорої наживи, підкорити інших і доказати, хто тут самий хитрий, й досі течуть по нашим венам. Але Театр на Подолі ставить еталоно-пасторальну комедію з Народним артистом Богданом Бенюком у головній ролі, зробивши ставку, що класика не має обмежень за терміном придатності.
Зустрітися з Сатаною ніччю на перехресті, кинутися на кума з сокирою, перебитися зі сватами до втрати зубів на весіллі, сорок років шукати скіфські скарби, засватати сина незнайомці чи довірити незнайомцю сумку з грошима… Здається, нема дурні, на яку не підуть герої вистави "Сто тисяч", щоб розжитися грошенятами. З семи смертних гріхів тут бичують гумором саме жадібність.
Землевласник Герасим Калитка (Богдан Бенюк) – стає людським втіленням пороку срібнолюбля. Всі його бажання – збільшити наділи, стати самим великим землевласником у селі. Але земля Герасиму потрібна не для того, щоб відпочивати в травневим саду чи серпневим світанком ловити рибу у власному ставку. В Калитки все практично: земля для того, щоб заробляти гроші, а гроші – щоб купувати землю. Коло бажань замкнулось, і в ньому, як домашній хом’як у клітці, біжить усе життя Герасим.
Інші персонажі на сцені – це антитези головному герою. Син Роман (Артур Пісковський) – молодість, яка через брак життєвого досвіду, цінить любов дорожче за гроші. Майже єдиний друг Бонавентура (Сергій Сипливий) – людина-мрії, освічена, ерудована та, зрозуміло, бідна; але готова чекати хоч все життя на знахідку нової Трої, ніби на розквіт папороті в купальську ніч. Кум Савка (Ігор Ніколаєв) – невдаха, гроші в якого не тримаються в руках, хоч звертайся до Нечистого. Навіть дружина Параска Калитчина (Оксана Аніщенкова) хоче сину сімейного щастя з наймичкою Мотрею (Марія Кос), замість турбот життя "по-багатому". А робітник Клим (Петро Зузяк) – зовсім, людина-безтурботність: довше спати, більше їсти, не перепрацьовуватись, радіти, що маєш, не брати тяжкого в руки, а дурного в голову. Тому й стоїть найбільший регіт в залі саме при неодноразових боданнях до іскор "твердого господарника" Герасима та пасторального гедоніста Клима.
Єдині, з ким, здається, співпадають установки Герасима, це його партнери, чесні (та не дуже) євреї-підприємці (Костянтин Темляк, Максим Грубер). Вони теж до грошей – як до святого. Але й тут обходять Калитку за швидкістю та легкістю заробляння фінансів. Тому кінцівка цієї комедії передбачувано для головного героя стає трагедією.
Та не для глядача. Режисер Віталій Малахов - довгі роки його пам’яті – зробив зразкову українську комедію, якою її могли би побачити сучасники Карпенко-Карого. Рецепт, як і все геніальне, простий: обдаровані актори, щирі емоції та атмосфера на сцені. В найвищий акторській майстерності та вмінням трупи передавати емоції – можна не сумніватись. В Театрі на Подолі по сцені, - поруч з заслуженими, народними та лауреатами Шевченківської премії, - будь-хто не гуляє.
А ось технічна частина заслуговує якщо не окремого опису, то точно оплесків. Завдяки грі зі світлом, звуком та ретельно продуманим декораціями актори та глядачі проводили літній день, зустріли доспекотній ранок та гуляли під дощем. При цьому вся ця технологічність настільки гармонійна, ніби використовувалась ще з перших постановок "Сто тисяч" у кінці XIX ст. паном Саксаганським.
Серед сучасних сценічних прочитань, що намагаються захопити глядача експериментальним поглядом на класику, "Сто тисяч" в Малаховському прочитанні виглядають ніби півзабутий бабусин будиночок: затишні, звичні, зрозумілі. Бажання та вади героїв прості та помітні відразу. А тому, - хоч це й аавантюрна комедія, - лицемірства глядач не побачить: в нього всі герої як на долоні. І в цій простоті та всеоглядності легко впізнати на сцені і себе, в дії того чи іншого персонажу. Де глядач на стороні духа жадоби Герасима – а де на стороні його протилежності. Тоді кожен зможе відповісти, а на що він здатен заради "ста тисяч"? І що для нього дорожче за гроші?
