УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Зізнайтесь у коханні! Якими українськими віршами зворушливо привітати з Днем святого Валентина

4 хвилини
1,4 т.
Зізнайтесь у коханні! Якими українськими віршами зворушливо привітати з Днем святого Валентина

День святого Валентина, який святкують 14 лютого, – найромантичніша дата у році. Цього дня багато хто вирішує вперше розповісти своєму предмету обожнювання про свої почуття.

Зробити це оригінально та незабутньо допоможе поезія. Зізнатися у коханні гарними віршами – найкраще рішення у всі часи. OBOZREVATEL зібрав твори українських поетів, які найкраще допоможуть вам розкритися.

Ліна Костенко

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.

А може, власне, і не в тому справа.

А головне, що десь вдалечині

є хтось такий, як невтоленна спрага.

Я не покличу щастя не моє.

Луна луни туди не долітає.

Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.

Моя душа й від цього вже світає.

***

Розкажу тобі думку таємну,

дивний здогад мене обпік:

я залишуся в серці твоєму

на сьогодні, на завтра, навік.

І минатиме час, нанизавши

сотні вражень, імен і країн, —

на сьогодні, на завтра, назавжди! —

ти залишишся в серці моїм.

А чому? То чудна теорема,

на яку ти мене прирік.

То все разом, а ти — окремо.

І сьогодні, і завтра, й навік.

***

Спини мене отямся і отям

така любов буває раз в ніколи

вона ж промчить над зламаним життям

за нею ж будуть бігти видноколи

вона ж порве нам спокій до струни

вона ж слова поспалює вустами

спини мене спини і схамени

ще поки можу думати востаннє

ще поки можу але вже не можу

настала черга й на мою зорю

чи біля тебе душу відморожу

чи біля тебе полум’ям згорю.

Сергій Жадан

Вони навіть можуть жити в різних містах,

І в своїх розмовах не торкатися головного,

Але ті слова, які він їй пише в листах,

Вона читає так, ніби їх не було до нього...

І коли вона не отримує від нього листів,

І починає нити, і рахувати втрати,

Вона ненавидить все, що він їй говорив,

Себто, ненавидить взагалі усе,

Що може згадати... І коли він відкриває світ, ніби верстак,

Пристосовуючи його до любові своєї,

Все, що він робить, він робить щоразу так,

Аби вона розуміла, що він це робить для неї...

Тому що для нього найгіршим з усіх терзань,

Миттю, коли починались усі його біди,

Завжди було проводжати її на нічний вокзал,

До останнього сподіваючись, що вона не поїде...

І тому він хоче просто бути з нею цієї зими,

Класти їй на подушку зібрані метеорити,

І спати з нею так, як пси сплять із дітьми –

Щоби зігріти і щоби не розбудити...

І він говорить – хай буде так,

Хай буде без таємниць,

Хай буде так, – погоджується вона,

Рахуючи заметілі. Мова їм потрібна лише для того,

Аби не наговорити дурниць...

Весело працює волинка серця

В гарячому тілі...

***

Пливи, рибо, пливи –

ось твої острови,

ось твоя трава,

ось твоя стернова:

править твій маршрут,

шиє тобі парашут,

пасе тебе в глибині

при своєму стерні.

Коли зелені зірки

падають в гирло ріки,

тоді твоя стернова промовляє слова:

це ось – мої сни,

це – рибальські човни,

це – ніч, це – течія,

це – смерть, певно, моя.

Життя – це тиша й сміх.

Його стане на всіх.

Його вистачить всім –

всім коханням моїм.

Тому лети, рибо, лети –

я знаю всі мости,

знаю всі маяки,

роблю все навпаки.

Лише твої слова,

лише таємниці й дива,

лише сповідь і піст

в одному з портових міст.

Кохай, рибо, кохай,

хай безнадійно, хай,

хай без жодних надій –

радій, рибо, радій.

Любов варта всього –

варта болю твого,

варта твоїх розлук,

варта відрази й мук,

псячого злого виття,

шаленства та милосердь.

Варта навіть життя.

Не кажучи вже про смерть.

Василь Симоненко

Не бажаю я нічого, хочу тільки одного:

Стуку серця дорогого біля серденька мого.

Хай мене, немов пилину, носить доля по землі,

Подаруй мені хвилину — і забудуться жалі.

І минуле зло розтане, ніби привиди сумні,

І лице твоє кохане буде сяяти мені.

***

Нехай слова ці скучні і бездарні,

Та як мені не написати їх —

Я з ними знов прийду до скромної друкарні

І буду знову втоптувати сніг.

І буду знов у вікна заглядати,

Брехати, що не холодно мені,

Твої нечутні кроки впізнавати

В морозній монотонній тишині.

І цілуватися в провулку до безтями…

Чого б тепер я тільки не віддав,

Щоб тільки знову все було так само,

Як я у вірші цьому пригадав.

Щоб знов були ті суперечки марні,

Щоб від кохання знову я дурів…

Нехай слова ці скучні і бездарні,

Та я їх кров’ю власною зігрів!

Микола Луків

Не печалься, не журися, мила,

Усміхнись і не корись жалю.

Напинає доленька вітрила,

Шепчуть губи: я тебе люблю.

Дмуть вітри і підіймають хвилі,

Океан житейський клекотить.

Переможем чи впадем безсилі?

Шлях далекий і важкий лежить.

За кормою закипає піна,

Хмариться на обрії блакить.

Будь за мене впевнена й спокійна,

Хай тебе майбутнє не страшить.

Побажай удачі кораблю

І люби, як я тебе люблю.

Василь Стус

Не любити тебе — не можна.

Володіти тобою — жаль.

І хвилина діяння кожна

Випромінює нам печаль.

Бути разом… в однім цілунку.

Злить уста і серця свої.

Тільки в хвилі нема порятунку…

Плачуть вночі лишень солов’ї…

Ти в хвилину чуттєвої бурі

Не віддайся мені, дивись,

Бачиш вечора крила похмурі?

То над нами вони зійшлись.

Хай нам кажуть: любити можна

Тільки раз. Того разу й жаль,

І щаслива хвилина кожна

Випромінює нам печаль.

Не ховайся в зволоженім зорі,

Бо розгойдані береги

Поглинаючих фантасмагорій

Будуть завжди нам дорогі.

Ні! Знайти і в чуттєвих бурях

Не перейдену нами грань,

Щоб не відати днів похмурих,

Щоб не знати про гнів прощань.

Не любити тебе — не можна,

та й любитись з тобою — жаль,

бо хвилина кохання кожна

випромінює нам печаль.

Юрій Іздрик

людина сама нічого не може

людині завжди потрібен інший

на кого можна себе помножити

для кого варто писати вірші

з ким можна разом долати відчай

чи радість ділити не ризикуючи

хто може в будь-яку мить засвідчити

що ти – реальний що ти – існуєш

людина ж бо в себе не надто вірить

все свідка для себе шукає якогось

нема людини – спіймає звіра

не зловить звіра – віднайде бога

не знайде бога – візьме люстерко

та навіть там себе не впізнає

бо в сóбі бачить обличчя смерті

й не розуміє що смерті немає..

людина сама нічого не може –

ні народитись ні вмерти тихо

побудь же іншим мені мій боже

постій поблизу…

помовч…

подихай…

Раніше OBOZREVATEL публікував добірки привітань із Днем святого Валентина:

– для чоловіка та дружини;

– для захисників та захисниць на фронті;

найніжніші привітання у віршах.

Підписуйтесь на канали OBOZREVATEL в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.