Блог | Персональне пекло Софійки Дубас: чи зупинить держава "батьківський кіднепінг"?
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
Описати словами біль матері, у якої викрали найцінніше в житті — рідну дитину, неможливо. Цей біль та відчай можна лише відчути: серцем, кожною нервовою клітиною, душею! Це страшне лихо, якого не побажаєш навіть заклятому ворогу! І я дуже сподіваюся, що стражданням тисяч українських жінок, у яких колишні чоловіки викрали донечок або синочків, уже в листопаді цього року покладуть край народні депутати України, адже вони теж є батьками!
Нарешті дочекалися?!
Четвертого листопада 2021 року група народних депутатів України зареєструє законопроєкт, на який, без перебільшення, сльозами своїх дітей (бо свої сльози вже виплакано) моляться тисячі матерів — жертв "батьківського кіднепінгу", до якого щодня безкарно й зухвало вдаються так звані "татусі". Як я вже казала раніше, законопроєкт, перш за все, визначає явище самовільної зміни місця проживання дитини одним із батьків кримінальним злочином. Окрім того, в Україні нарешті мають з’явитися чіткі правові засади щодо розшуку викрадених дітей та повернення неповнолітніх тому з батьків, право на спільне проживання з яким визначив суд.
Задля того, щоб народні обранці усвідомили масштаб проблеми, відчули всю глибину горя материнських сердець, психологічних та фізичних страждань маленьких заручників проявів помсти одним із батьків щодо іншого та не затягували із розглядом і ухваленням закону, як і обіцяла, розповім чергову історію киянки Олени Степанової, яка звернулася до мене по допомогу. Зазначу лише, що з такими історіями до мене звертаються сотні жінок!
Звільнити з пекла Софійку Дубас
Ось уже шостий рік поспіль Олену та її восьмирічну донечку Софійку в буквальному сенсі тероризує колишній чоловік Ігор Дубас. Подружжя розлучилося 2016 року, адже на третій рік після весілля чоловік Олени почав щовечора зловживати спиртними напоями, а після розлучення зізнався, що й наркотики вживав майже всіх видів.
За час шлюбу часто нетверезий Ігор завдавав болю Олені на очах у дитини. Від чого Софійка дуже страждала. Ніде не працював, але приділяти увагу донці часу йому не вистачало.
Після розлучення під вікна Олени з Софійкою приводив до 20 чоловіків! Жінка з донькою мешкали на першому поверсі. Отже, гучні образи та викрики дуже лякали Софійку. Тіло дитини починало трясти, від страху її лихоманило. Софійка навіть не могла поворухнутися, дуже сильно плакала. Олена тоді переконалася, що правильно вчинила, коли подала на розлучення та попри категоричний супротив чоловіка-п’яниці домоглася розірвання цього жахливого шлюбу.
Але від цього моменту страждання жінки та її доньки посилилися. Майже за п'ять місяців після розлучення розлючений чолов’яга вперше намагався силою викрасти Софійку. Зустрів на вулиці матір із дитиною, які вийшли за водою, різко схопив Софійку на руки та намагався втекти. Олена взялася телефонувати в поліцію. Тоді Ігор силою відібрав та викинув телефон, розірвавши на Олені куртку, пригрозив, що "далі буде", і втік.
За кілька місяців, незважаючи на рішення суду про місце проживання Софійки разом із мамою, Дубас здійснив другу спробу викрасти дитину. Але цього разу, за словами Олени, уже за безпосередньої участі "славнозвісного" Олександра Швеця, який, судячи з численних публікацій у ЗМІ, налагодив прибутковий бізнес, консультуючи чоловіків із питань безкарного викрадання дітей у колишніх дружин. Друзі чатували біля під'їзду, а коли Олена із Софійкою підійшли, навалилися на двері, перешкоджаючи зайти до дому. Проте і цей напад вдалося відбити.
Урешті-решт останній кричущий інцидент стався 14 серпня 2019 року, на Спас! На очах десятків сусідів та інших дітей біля дому на Олену з дитиною чоловік напав в оточенні дев’ятьох товаришів-"відморозків". Ігор повалив жінку з дитиною на асфальт, почав бити Олену, намагаючись вирвати з рук налякану до напівсмерті Софійку. А бойовики із його "силового супроводу" тим часом заливали сусідам, які намагалися зупинити насильство, очі сльозогінним газом.
А що ж поліція?
А поліція приїхала лише за півтори години, коли нападники під натиском сусідів спокійно пішли без здобичі. Олена кілька разів зверталася до правоохоронних органів, намагаючись захистити в подальшому дитину і себе. Відео про інцидент набуло неабияких рейтингів у соціальних мережах та ЗМІ. Правоохоронці порушили кримінальну справу, тому майже два роки колишній чоловік Олени не подавав ознак своєї присутності у їхньому житті.
І ось нещодавно горе-батько знову з’явився із рішенням суду про своє законне право на побачення з донькою. І все почалося спочатку: погрози та образи в бік Олени, нервові шоки від кожного такого побачення у Софії.
Іноді дивуєшся нашій правоохоронній системі. Лише уявіть: окрім того, що поліція порушила кримінальну справу за дуже "смішною" в цьому випадку статтею "Нанесення легких тілесних ушкоджень", фактичне слідство так і не розпочиналося. Ігоря Дубаса навіть не шукали і не вручили підозри про скоєння злочину. І це при тому, що Дубас ні від кого не переховується — вільно ходить вулицями столиці, продовжує псувати життя колишній дружині та власній доньці!
На численні запити до слідчих Олена отримувала відписки, а нещодавно в прокуратурі порадили не хвилюватися та висловили надію, що її колишній чоловік колись обов’язково зміниться на краще. Дійшла Олена і до омбудсмена, але, на жаль, її можливості також виявилися обмеженими. Отже, життя жінки та її доньки у фільмі жахів продовжується. І останню надію Олена Степанова покладає на ухвалення закону про карну відповідальність за "батьківський кіднепінг".
Найближчим часом як правозахисниця я, безумовно, ініціюватиму звернення до поліції та прокуратури народних депутатів України з вимогою проінформувати, як триває слідство за карною справою проти Дубаса та чому досі головного фігуранта навіть не почали розшукувати. Проте, навіть якщо чоловіка все ж таки осудять, справа навряд чи дійде до позбавлення волі. А ось за викрадення дитини, а тим більше — спробу викрадення, в Україні відповідальність не передбачена взагалі.
Безкарність у законі
Я вже казала про казуси чинного законодавства, що спонукають безвідповідальних батьків до відверто нелюдських методів вирішення сімейних проблем та стимулюють стрімку популяризацію організованого бізнесу щодо планування і здійснення безкарного викрадання дітей у законних батьків. Нагадаю ще раз.
Річ у тім, що в Кримінальному кодексі України є стаття № 146 "Протизаконне позбавлення волі або викрадення людини". Натомість вона не передбачає кримінальної відповідальності у випадку, якщо дитину забирає один із батьків, який не позбавлений батьківських прав. Адже стаття № 141 Сімейного кодексу України передбачає "рівні права та обов’язки матері та батька щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою". А пункт 2 цієї ж статті регламентує, що "розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини".
Тобто навіть якщо матір має рішення суду про те, що дитина залишається жити з нею, батько має рівні права на виховання сина або доньки. Це і є парадокс чинної законодавчої системи.
Інша проблема — судові виконавці. Саме вони виконують рішення суду щодо передання дитини одному з батьків.
Так ось, система побудована таким чином, що виконавці можуть ганятися за батьком-викрадачем роками. Навіть якщо вони знайшли його, відразу відібрати дитину не мають права. Спочатку вони зобов’язані попередити про здійснення виконавчих дій. Потім — викликати органи опіки і лише в присутності іншого з батьків передати дитину.
Зрозуміло, що організувати все швидко неможливо. Особливо з урахуванням того, що судові виконавці не мають права без відповідного рішення суду самовільно зайти до помешкання "боржника". Тому "батьки-викрадачі" мають дуже багато часу на те, щоб знову втекти.
Вважаю, зі мною погодяться мільйони українців: або врешті-решт держава змінить ці закони, або ці закони назавжди змінять долі тисяч неповнолітніх дітей. І, на жаль, ці зміни будуть не на краще!