Блог | Чтоб молодость знала и старость могла: секреты долголетия
Я часто приезжаю в свой родной город, навещаю свою маму, которой уже исполнилось 80 лет. Поэтому каждая встреча с ней – это и встреча с ее подругами, которые еще остались и иногда выходят в город.
Им всем примерно столько же или чуть меньше. И они мне часто рассказывают о своих "болячках", своем дом-магазин, иногда – набережная жизни-бытия.
Я всем даю советы по оздоровлению, питанию, лечению. Относительно лечения прислушиваются, по питанию и рекомендациям, что надо ежедневно гулять — с улыбкой отвечают: "ой, Оксанка, я уже старая, нет сил/болят колени/спина/", а о еде — "я таким, как ты говоришь, не наемся/я люблю жареное/мой мужчина не будет такое есть, ему отбивные подавай". И при этом имеют "болячку на болячке".
Далее текст на языке оригинала.
Це не просто – змінювати погляди на стиль життя у старшому віці. Мамині подруги кажуть "ну що ж ти хочеш, мені вже 75, я ж не дєвочка”.
Сьогодні взагалі почула історію про те, як одна з її подруг, прийшовши до сімейної лікарки і поскаржившись на дискомфорт із сечовипусканням, спитала, чи можна щось із цим зробити, на що лікарка відповіла "ви давно в свій паспорт заглядали? Забули, скільки вам років?", – на що та знічено відповіла "давно". "Вам скільки років? Що ви хочете, то вже возраст!”
Те, що соціум вважає старими людей 70+ – це правда. Але і люди також докладають чимало зусиль, щоб такими бути.
Так от я маю амбітну мету – змінювати цей стан речей.
Ніхто, крім нас самих, це не змінить.
Ніхто, крім нас самих, не поставить своє здоров'я на перше місце.
Бо коли я сьогодні мамину подругу пригостила супчиком із овочів та вівсяної крупи з маленькими фрикадельками, без додавання олії, масла чи сметани, вона сказала, що дуже смачно, і дуже "дієтично", що вона так колись їла, коли була на дієті, бо мала Боткіна. І дуже здивувалася, що саме така "дієтична" їжа є в моєму раціоні і при цьому в мене нічого не болить. Що я не їм смаженого м'яса, не купую білі пухкі булочки і "маю силу волі себе змусити робити вправи".
Я також розумію, що у свої 75 я також змінюся, але я б хотіла бути прикладом таких змін, коли матиму здорове тіло, і прикладів таких здорових активних старших людей у світі багато.
Ми все життя вчимося, робимо кар'єру, досягаємо матеріальних благ, проте найцінніше благо – це наше здорове життя. Без зайвої ваги, важкого хворого тіла, без болю, пригоршні ліків.
Це все не робиться за день чи місяць, про це я весь час кажу своїм пацієнтам – ми не лікуємо лише стеатоз печінки чи порушений холестериновий обмін, ми коригуємо метаболічні порушення.
Тому заклики вживати різні овочі, фрукти, листя, ягоди, горіхи, насіння – це один із "золотих ключиків" до дверей довголіття. Так само, як і заклики навантажувати щодня м'язи, тому що рух – це ліки від багатьох хвороб, просто у них така "рухлива" форма:) чи навчитися спати міцно, бо поганий сон – це також ризики. Не курити. Берегти свій "золотий фонд" здоров'я.
Вірте у свої сили!
Вірте тоді, коли позначка на вазі 100+ кг, коли вік за 65+ і, здається, що "поєзд ушол", коли сказали діагноз, якого боявся почути.
Вірте, коли ніхто навколо не вірить.
Віра запалює тих, хто поруч.
Лише ми можемо змінити наше життя.
Можливо, колись, у свої 90, я прийду до лікаря і він мені запропонує замінити новий суглоб, щоб я мала змогу далі танцювати:)
Любіть своє життя, бо іншого дублю немає:)
P.S. це я роблю вправи; хтось може сказати – коряво, але нехай, проте я їх роблю щодня і з кожним помахом ноги я вдосконалююсь.
Ви вірите, що Україна може стати країною довгожителів? І що нам для цього потрібно зробити?:)
