"Як раніше – не буде. Боротьба йде за життя": 24-річний військовий потребує підтримки

З 18 років він рвався на фронт і "штурмував" військкомат. У 20-річному віці– домігся бажаного й пішов захищати Україну на сході. Нині ж попереду в 24-річного військового Сергія Палія з Хмельницького – нова війна: у нього діагностували рак. Ситуація складна, але не безнадійна. І воїну, що не вагаючись, пішов на Донбас, нині конче потрібна допомога тих, кого він захищав.

Чотири роки свого життя 24-річний військовослужбовець 72 ОМБр Сергій Палій віддав захисту України. І щиро дивується запитанню щодо причин, що спонукали його змінити спокійне мирне життя на щоденний ризик на передовій.

"Чому вирішив піти на контракт?.. Тому що моя країна під загрозою. Треба йти захищати. Не можна сидіти просто так, склавши руки… Я ходив до військкомату з 18 років – а мене постійно посилали за відношенням. Це таке "запрошення" від військової частини, яке треба взяти, з ним прийти до військкомату, щоб тебе відправили в ту частину… Я багато де був. І мені постійно відмовляли. Типу, багато тих, хто не витримує й тікає, мовляв, всі такі герої спочатку, а потрапляють туди – і зразу щось не так… Коли мені виповнилося 20-ть, я знову прийшов до військового комісаріату. Кажу: тепер мені відношення не потрібне? Не потрібне. Давайте тоді, кажу, відправляйте", – розповідає Сергій.

20-річний хмельниччанин мріяв стати десантником, але не пройшов відбір начебто через проблеми зі спиною, які згодом не підтвердились. Тож хлопець обрав 24 окрему механізовану бригаду.

"27 вересня 2017 року я підписав перший контракт. Потрапив спершу в батарею управління артрозвідки. Прослужив там трошки більше півроку – і перевівся в механізований батальйон, в підрозділ розвідки. Там відслужив одну ротацію. А в лютому цього року перейшов у 72 ОМБр, оскільки вона зайшла в ООС. Я шукав більш пріоритетний напрямок, поближче до "вогнища розростання", – зізнається Сергій.

Останнім часом підрозділ Сергія виконував завдання в районі Авдіївки. Там 24-річний військовий і відчув: з ним відбувається щось не те.

"Я був у ООС і там у мене почалися проблеми зі стулом. То нічого немає, то кожні 5 хвилин бігаєш до вбиральні. Коли ж з’явилися ще й болі в животі – я звернувся до лікарні в Авдіївці. Там, на коксохімічному заводі є поліклініка. Там мені зробили УЗД, але нічого не побачили. Тільки невеликі ерозії. Лікарі вирішили, що проблема в них. Але порадили все одно звернутися до профільних фахівців – проктолога, хірурга, аби зробити аналізи, пройти обстеження і достеменно з’ясувати, що відбувається", – розповідає Сергій.

Він прислухався до порад медиків – і 1 липня цього року звернувся до фахівців госпіталю в Покровську. Тамтешні медики призначили лікування. Однак воно не подіяло: Сергієві ставало все гірше і гірше. Коли ж одного ранку він прокинувся, не відчуваючи половини тіла – лікарі забили на сполох: Сергія вирішили направити на повне обстеження до столиці.

З 23 липня військовий – у Київському центральному військовому госпіталі. Спершу його поклали до відділення гастроентерологів. Але після огляду в проктолога Сергія терміново перевели в хірургію.

"Було дуже багато підозр. 6 чи 7 діагнозів лікарі розглядали, від хвороби Крона до доброякісної чи злоякісної пухлини. Хороших варіантів там не було, тому я розумів, що у мене щось серйозне, але все одно виявився не до кінця готовий до того, що в мене згодом діагностували... В госпіталі в мене взяли аналізи, провели колоноскопію і взяли гістологію. Коли прийшли результати гістології, мене запросив до себе лікар і озвучив діагноз. У мене діагностували рак анального каналу у 3 стадії з ураженням прямої кишки та переходом на простату. Ракові клітини знищили м’язові тканини анального каналу і уразили дуже велику частину прямої кишки… Мені зробили сигмостому (штучний отвір, що дозволяє виводити випорожнення з організму через стінку черевної порожнини. – Ред.). Лікарі кажуть, що це вже назавжди. Варіантів, що все буде, як раніше – нема. Зараз, по факту, боротьба йде за життя", – каже Сергій.

Наразі юнак проходить у Київському центральному військовому госпіталі другий курс променевої терапії – на щастя, вона допомогла зупинити розростання пухлини. Після завершення курсу на Сергія чекає 60-денна реабілітація. А далі – операція по видаленню пухлини та ураженої частини прямої кишки. Хірургічне втручання в його випадку – неминуче. Те, що без операції – не обійтися – Сергієві підтвердили 7 різних лікарів-онкологів, до яких він звертався за "третьою думкою" – альтернативною та неупередженою оцінкою встановленого діагнозу.

Медики також сходяться на думці, що Сергієві не обійтися без імунотерапії. Цей ефективний метод лікування онкозахворювань в Україні не застосовується: успішні розробки вакцини, які провадили науковці Національного інституту раку, було згорнуто через відсутність фінансування. Поїхати на лікування за кордон чинний військовослужбовець Сергій Палій не має ні можливості, ні фінансів. Єдине, що йому залишається – знайти гроші для придбання імунотерапії за кордоном і введення її в одній з приватних клінік в Україні. Але навіть це поки – недосяжна мрія: аби імунотерапія дала результати, Сергієві треба прокапати хоча би два флакони дороговартісного препарату – один до операції, інший – після неї.

"Мова йде про два флакончики об’ємом у 20 мл кожен. Це, фактично – як вакцина: ти не капаєш ту імунотерапію щодня, а отримуєш зразу цілий "курс". 158 тисяч коштує один флакон. Їх потрібно хоча би два. Для мене це дуже велика сума", – каже Сергій.

Крім того, йому конче необхідно зробити аналіз – Циркулоген. Сергій розповідає: цей аналіз, як йому пояснили, допоможе побачити повну картину хвороби, встановити причини її виникнення, визначитися зі стратегією лікування і передбачити "слабкі місця", куди рак може вдарити ще. Цей аналіз проводять в лабораторіях Бостона (США) та Бірмінгема (Англія), однак зразки крові для дослідження забирають і в Україні. Це дослідження неабияк допомогло би Сергієві у боротьбі з хворобою. Однак коштує такий аналіз не одну тисячу доларів.

Сергій усвідомлює: він ніколи більше не повернеться до того життя, яким жив раніше.

"Функціонувати повноцінно як людина ти не зможеш на всі 100%. Жити з цим можна. Але ти вже будеш обмежений в плані роботи. Фізична робота вся вже під забороною. Сидяча робота… Я ще ні з ким на цю тему не розмовляв, але підозрюю, що перший рік теж буде дуже важко, тому що вони це все зашивають... Фактично, ти рік, як мінімум, будеш відновлюватися. Я так думаю. Але не знаю, як воно буде, тому що людей, яким зробили саме таке операційне втручання, я ще не зустрічав. Кому робили схоже – ті зараз заживають і живуть, все нормально, все добре. А от тих, хто вже пройшов те, що чекає на мене попереду – я тут ще не бачив", – зізнається Сергій.

Втім, до випробування, яке послала йому доля, молодий військовий ставиться філософськи. Бо впевнений: якщо подолає хворобу – стане сильніший.

"Багато хто опускає руки. Їм кажуть "у вас рак" – і вони вирішують, що все, життя закінчилося. А це не так. Люди живуть і з раком. Так, його не завжди можна повністю вилікувати. Але це не означає, що життя закінчилося. Воно продовжується. А раз Господь Бог тобі подарував життя – ти маєш жити. Жодних думок, особливо про суїцид – взагалі не може бути. Життя подароване тобі було, щоб ти його прожив. Як саме ти його проживеш – то вже інше питання. Але якщо перед тобою постало таке випробування і ти його побореш – більше тебе в житті нічого не злякає. Бо будь-які проблеми – ніщо в порівнянні з тим, що ти вже пройдеш", – каже Сергій.

Єдине, з чим він поки так і не зміг змиритися – це з тим, що не зможе повернутися на схід, до побратимів. Військовий досі практично не випускає з рук телефон – чекає на звістки з фронту. "Там зараз неспокійно", – пояснює.

Але Сергій напевно знайде спосіб наближати перемогу України і в своїй новій реальності. Головне – вижити в протистоянні з хворобою.

Допоможемо?

Картка Сергія Палія: 4441 1144 2497 5538 (Монобанк)