У СРСР існували закриті міста: які секрети приховували і чому їх не було на карті

2.03.2024 12:25

Історія Радянського Союзу рясніє таємницями, однією з яких є закриті міста, що були оточені колючим дротом, військовими та викреслені з усіх карт. Вони також відомі, як ЗАТО (закриті адміністративно-територіальні одиниці).

OBOZ.UA зібрав інформацію про те, чому існування цих міст замовчувалося, а доступ до них був суворо обмежений. Які секрети вони приховували, і чому про них заборонялося говорити?

В закритих містах кипіла робота над найважливішими проєктами СРСР. Там займалися надсекретними розробками в атомній, космічній, військових сферах і проводили випробування, наприклад, сибірської виразки, атомних бомб та радіоактивних матеріалів.

Життя в ЗАТО

Не дивно, що такі надсекретні міста не можна було знайти на картах, а тому і виїхати звідти чи переселитися туди було неможливо. ЗАТО з усіх сторін оточував паркан з колючим дротом, а на усіх в’їздах та виїздах розміщувались КПП.

Свердловськ-45 (Лісний). Місто розташувалося навколо заводу, який займався збагаченням урану, де, згідно з деякими джерелами, біля підніжжя гори Шайтан працювали ув'язнені ГУЛАГу.

Мешканці закритих міст підписували спеціальні документи про нерозголошення інформації. Порушення цих договорів могло призвести до відповідальності, зокрема й кримінальної.

Виїжджати з міста було дозволено лише у разі відрядження або у відпустку, а от потрапити в нього могли лише родичі постійних мешканців.

Центри бактеріологічної і радіоактивної зброї – Загорськ-6 і Загорськ-7. У Загорську-6 розташовувався Вірусологічний центр НДІ мікробіології, а в Загорську-7 – Центральний фізико-технічний інститут Міноборони СРСР.

Проте в нагороду за незручності жителі ЗАТО отримували низку привілей. Їм були доступні дефіцитні товари, процвітаюча соціальна сфера, медицина, освіта та 20% надбавки до заробітної плати.

Після розпаду СРСР закриті міста отримали назви замість цифрового коду та чимало з них втратили свій секретний статус.

Арзамас-16 (закритий ядерний центр Саров)

У 50-ті роки жителі цього міста фактично жили в ізоляції, не маючи змоги залишати територію навіть у відпустці. Це пов’язано з тим, що саме тут велися роботи зі створення атомної бомби.

Арзамас-16 (закритий ядерний центр Саров).

Навіть сьогодні колишній Арзамас-16, а тепер ядерний центр Саров суворо охороняється та вважається закритим містом.

Красноярськ-26 (Залізногірськ)

В 1950 році ув'язнених ГУЛАГу залучили до будівництва підприємств із випуску космічних супутників та секретного гірничо-хімічного комбінату, який виробляв збройовий плутоній.

Красноярськ-26 (Залізногірськ).

Місто, де все це розташовувалось і по сьогодні має статус ЗАТО, але підприємства сконцентровані на переробленні та зберіганні відпрацьованого ядерного палива.

Челябінськ-40 або Челябінськ-65 (Озерськ)

Місто виникло при будівництві сумно відомого хімкомбінату "Маяк", який виробляв радіоактивні ізотопи. У 1957 році там трапився витік радіоактивних відходів, який поставив під загрозу життя 270 тисяч осіб.

Челябінськ-40 або Челябінськ-65 (Озерськ).

Наразі воно й досі є закритим, але хімкомбінат перепрофілювали на переробку відпрацьованих ядерних відходів.

Томськ-7 (Сєвєрск)

Це найбільш заселене ЗАТО. Його побудували понад 20 тис. засуджених злочинців на початку 50-х для обслуговування Сибірського хімкомбінату з випуску високозбагаченого урану та отримання збройового плутонію.

Панорама Сіверська з градирнями АЕС на задньому фоні.

Трохи пізніше у 1958 році у місті було побудовано другу у світі Сибірську АЕС, яка пропрацювала до 2008 року.

Челябінськ-70 (Снєжинськ)

Саме у Челябінську-70, було створено найбільшу в світі термоядерну бомба, відому як "Кузькіна мать", або "Цар-бомба".

Челябінськ-70 і "Цар-бомба".

Раніше OBOZ.UA розповідав, чому в СРСР дітей часто били і відправляли у трудові табори на літо.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.