"Слов'янська мадонна" Мілен Демонжо: вперше побачивши українську землю, я набрала її в долоню і пригорнула до щоки

Журналісти називали її не тільки секс-символом французького кіно, а й "слов'янською мадонною", і для цього у них були всі підстави – рідним містом її матері, Клавдії Трубникової, з якого вона разом із батьками втекла від жахів революції та громадянської війни, був Харків. Акторка завжди пишалася своїм українським походженням, на згадку про матір вона написала книгу "Харківський бузок". Саме вона дала назву Міжнародному фестивалю короткометражних фільмів, який із 2009-го по 2023 рік проходив у місті, а Мілен Демонжо стала його довічною почесною президенткою. "Моя мама – українка, – говорила акторка в інтерв'ю. – Думаю, саме її походження подарувало мені не лише емоційність, чуттєвість, любов до музики та вразливість, а й водночас силу характеру". За словами акторки, коли вона вперше побачила українську землю, то стала на коліна, набрала її в долоню і притиснула до щоки...

Дитинство "гидкого каченяти"

Мілен Демонжо народилася 29 вересня 1935 року у французькій Ніцці. Її батько Альфред Демонжо був наполовину французом – наполовину італійцем. Із матір'ю акторки він зустрівся в китайському Шанхаї, і через якийсь час – уже у Франції – молоді люди одружилися.

Дитинство Марі-Елен, а саме так назвали дівчинку при народженні, проходило не в найсприятливіших умовах: почалася Друга світова війна, сім'я постійно переїжджала з місця на місце. До того ж серед однолітків вона була вигнанкою: руда товстушка косила на обидва ока, через що однокласники – із властивою дітям жорстокістю – буквально цькували її. Марі-Елен просила батьків зробити їй операцію з виправлення дефекту, але мати їй відмовляла – боялася, що у разі невдачі дочка матиме ще гірший вигляд, ніж до корекції. Але дитина не здавалася: вона плакала, благала і навіть намагалася вчинити самогубство, зрештою батьки здалися – і в підлітковому віці дівчинці зробили операцію, яка пройшла вдало. В цей же час Марі-Елен витяглася, зайві кілограми зникли, і вона почала перетворюватися на симпатичну дівчину – як кажуть у таких випадках, перетворилася з гидкого каченяти на прекрасного лебедя.

Модельний бізнес чи кіно?

Марі-Елен з дитинства захоплювалася музикою: вона брала уроки гри на фортепіано, іноземних мов – окрім французької, вивчила англійську та італійську, навчалася фотографії, а ще батько часто водив дочку в оперу. Але найбільшим захопленням дівчини було кіно – на фільми, що їй сподобалися, вона могла ходити кілька разів на день. Як згодом згадувала Демонжо, коли в залі вимикалося світло, їй здавалося, що вона потрапила в казку: світ ілюзій був такий сильний, що вона забувала про все на світі.

Коли Марі-Елен виповнилося 13 років, вона поїхала вчитися до Парижа. Через два роки прямо на вулиці до неї підійшов фотограф, який запропонував їй стати моделлю, – так Демонжо опинилася в ательє П'єра Кардена, де рекламувала одяг та косметику. Для будь-якої іншої кар'єра моделі була б межею бажань, але мрія про кіно не залишала дівчину, і вона подалася на акторські курси Рене Симона, які в різні часи відвідували всі зірки французького кіно. У 17 років вона дебютувала у кіно, зігравши роль другого плану у фільмі "Діти кохання". Висока, статна, красива блондинка вигідно відрізнялася від інших зірок французького кіно кінця 50-х–60-х років минулого століття. Режисери ледь не билися один з одним за право знімати її у своїх картинах, а глядачі – особливо їхня чоловіча половина – закохувалися в неї. Не дивно, що невдовзі вона зіграла роль, яка зробила її знаменитою – Абігайль у "Салемських відьмах". На жаль, про зйомки цієї картини у Мілен залишилися не найкращі спогади: на майданчику її принижувала зірка французького кіно Симона Синьйоре, яка ревнувала до гарненької 22-річної Демонжо свого чоловіка Іва Монтана, – надто вражаючою вийшла сцена спокушання його героя. Акторку втішила перша у житті кінонагорода – на фестивалі у Карлових Варах.

"Мені подобається грати стерв"

За три роки Мілен зіграла у 14 фільмах – знімалася в Італії, Бразилії, Англії, Югославії. А коли їй виповнилося 26, режисер Бернар Бордері розпочав екранізацію роману Олександра Дюма "Три мушкетери", де вона зіграла Міледі де Вінтер. І це при тому, що спочатку режисер і чути не хотів про її кандидатуру, вважаючи Мілен надто молодою для цієї ролі. Але Мілен наполягла на своєму, вкотре – як колись з історією з операцією з виправлення косоокості – виявивши характер. "Мені властиві впертість і наполегливість, – сказала вона колись в інтерв'ю, – які завжди дозволяють мені досягти бажаного, і не важливо, скільки часу на це йде".

Сьогодні критики вважають її найкращою Міледі за всю історію екранізацій – у цій ролі Демонжо поки що ніхто не переграв. Глядачі часто переносять образи, які грають актори, на них самих, тому багато хто вважав, що і в житті Мілен є подобою своєї героїні – гарною, спокусливою та підступною. Сама акторка лише усміхалася у відповідь: "Мені подобається грати стерв – такі ролі дозволяють випустити пару".

Одна любов на все життя

Роль Елен, нареченої журналіста Фандора у серії франко-італійських пригодницьких комедій про Фантомаса, остаточно затвердила за акторкою звання секс-символу – вона стала втіленою мрією для чоловіків у всьому світі. Акторці приписували романи з партнерами з "Фантомаса" – Жаном Маре та Луї де Фюнесом. Чутки не мали під собою жодних підстав: Маре жінками не цікавився, а де Фюнес опікувався Мілен по-батьківському – він був набагато старший за акторку. До того ж вона все життя любила одного-єдиного чоловіка.

Уперше Демонжо вийшла заміж у 22 роки – її чоловіком став фотограф Анрі Косте. Той шлюб проіснував лише чотири роки, найімовірніше, вона – з властивою юності легковажністю – переплутала закоханість із сильнішим почуттям. Кохання всього свого життя Мілен зустріла, коли їй виповнилося 30, – її обранцем став старший син знаменитого письменника Жоржа Сіменона Марк. Кохання з першого погляду вразило їх на знімальному майданчику фільму "Шукайте кумира": він залишив заради неї сім'ю, а вона заради нього – кар'єру в кіно. "Я віддала перевагу тихому сімейному життю з коханою людиною, – сказала вона, – й анітрохи про це не шкодую". Марк писав сценарії, знімав кіно, заснував продюсерську компанію Kangourou Films, вона ж допомагала йому в усьому, відмовляючись від будь-яких – навіть найспокусливіших – пропозицій режисерів. Єдиним, у кого вона знімалася, був Марк.

Вони прожили разом 35 років, але офіційно оформили свої стосунки лише після 22 років спільного життя – акторці на той час було 50 років. Мілен не народила чоловікові дітей, тому що не хотіла ні з ким ділити любов до нього: у Сіменона було двоє дітей від першого шлюбу, а в неї тільки він, і їй цього було достатньо. В останні роки життя Марк страждав від алкоголізму, Мілен та його батько лікували його, але після нетривалого періоду затишшя все поверталося на круги своя. "Що мені довелося пережити, – казала Демонжо в інтерв'ю, – неможливо передати". У 1999 року Марк, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, оступився на сходах і впав, розбившись на смерть.

Тріумфальне повернення

Її повернення до театру, а потім і в кіно назвали тріумфальним, хоча вона хотіла лише одного – забути про своє горе. За роботу у фільмі "Набережна Орфевр, 36" вона здобула номінацію на французький "Оскар" – премію "Сезар" – за "Кращу жіночу роль другого плану", що стало для неї серйозною професійною перемогою.

Вільний час Мілен проводила на своїй фермі в комуні Шато-Гонтьє на заході Франції, де разом із нею проживали 9 кішок та кінь. Бріжит Бардо, з якою вони колись – на щастя, лише умовно – змагалися на кіноекрані, за любов до тварин називала Мілен "своєю маленькою сестрою". Преса писала про випадок, коли Демонжо врятувала левеня, забравши його зі знімального майданчика, де його утримували в неналежних умовах: поки тварину не забрали відповідні служби, він жив у готельному номері акторки.

Демонжо часто брала участь у телевізійних шоу, написала п'ять книг у жанрі публіцистики. Журналісти підмічали, що Демонжо володіє мистецтвом "елегантного старіння, завдяки якому акторка виглядала набагато молодшою за свій вік. І тільки вона сама розуміла, що час не обдуриш: "Я все ближче підходжу до кордону потойбічного світу, де на мене навряд чи чекає щось хороше".

Довгі роки після смерті Марка вона боролася зі страшною недугою – раком, двічі хвороба відступала, але потім знову поверталася. Втретє дива не сталося – 1 грудня 2022 року Мілен Демонжо не стало.