День народження Шевченка: визначні цитати Кобзаря, які стали пророчими для України

Щорічно 9 березня Україна святкує день народження найбільш знакового поета – Тараса Шевченка. Його вважають одним з найпотужніших голосів України у світовій літературі і справжнім пророком.

OBOZREVATEL розповідає про долю художника та поета. І пригадує головні цитати Шевченка.

Біографія Тараса Шевченка

Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року у селі Моринці (нині Черкаська область) у родині кріпаків, тож і сам від народження був кріпаком. Мав старших сестру та брата – Катерину та Микиту, а також молодших – Ярину, Марію та Йосипа. Перші роки провів у сусідньому селі Кирилівка, куди у 1816 році переїхала його родина.

Попри те, що малий Тарас був талановитою дитиною зі здібностями до малювання та поезії, здобути пристойну освіту, як кріпак, він не міг. Проте у восьмирічному віці поступив на службу до дяка Совгиря, де вивчився грамоті. Шевченко полюбив читати, зокрема встиг познайомитись з творами українського філософа Григорія Сковороди.

Після смерті матері Катерини батько Тараса Григорій Шевченко одружився вдруге, але мачуха погано ставилась до його старших дітей. Певну розраду хлопчик знаходив у чумакуванні з батьком. У цих мандрах майбутній поет побачив різні міста та села України.

Після смерті батька Тарас змушений був піти з дому і почав працювати наймитом. Життя у наймах було дуже складне, тому хлопець зрештою втік і почав шукати собі учителів малярства у сусідніх селах. Так зрештою він опинився слугою у власника села Вільшана Павла Енгельгарта, який взяв здібного хлопця у дворічну поїздку до Вільна (нині Вільнюс, Литва). Попри те, що Енгельгарт був досить жорстоким паном, він все ж визнав за своїм слугою художній талант і вирішив зробити з нього покоєвого художника. Для цього він відправив Тараса навчатись до Віленського університету.

Закінчував навчання Тарас Шевченко у Петербурзі, куди переїхав разом із Павлом Енгельгартом. Пан віддав його у навчання до художника Василя Ширяєва, який навчав бідну молодь та кріпаків живопису. Ночами хлопець ходив малювати статуї до Літнього саду, де його помітив художник Іван Сошенко. Він познайомив його з поетом Василем Жуковським та художником Карлом Брюлловим. Вони і задумали викупити талановитого юнака, який окрім картин на той момент уже активно писав поезію, з кріпацтва. Зрештою Брюллов написав портрет Жуковського, який потім розіграли у лотереї, в якій брала участь зокрема імператорська родина. Так були зібрані гроші на викуп Шевченка.

Після звільнення молодий чоловік продовжив навчання у петербурзькій Академії мистецтв під наставництвом Брюллова. У той же період було вперше видано збірку його віршів "Кобзар".

Закінчивши навчання, Тарас Шевченко у 1843 році повернувся в Україну. Трохи помандрувавши, зрештою він опинився у Києві, де познайомився зі студентами Київського університету, які захоплювались його поезією. У цей же час Шевченко захопився ідеями Кирило-Мефодіївського братства, яке боролось за автономію України від Російської імперії. Так сформувались політичні погляди поета. Вони визначили його подальшу творчість.

Вступивши до братства, Шевченко створив поетичну збірку "Три літа", за яку був заарештований і засуджений до заслання на службу солдатом в Орську фортецю (нині Оренбурзька область Росії). Під час заслання поету було суворо заборонено писати й малювати, але він продовжував таємно займатись творчістю. Але коли у 1848 тамтешній капітан-лейтенант Олексій Бутаков вирушив у описову експедицію до Аральського моря, він взяв Шевченка з собою в якості художника. Так невільник отримав змогу законно малювати аквареллю. А пізніше, під час експедиції до гори Каратау написав кілька повістей російською мовою.

Із заслання Тарас Шевченко був визволений тільки у 1857 році. За довгі 10 років він сильно постарішав і втратив здоров’я. До того ж умовою свого звільнення отримав заборону на постійне проживання в Україні, тому він змушений оселитись у Москві. Попри це у 1959 році поет приїжджає на батьківщину і навіть пробує придбати собі земельну ділянку, щоби звести дім. Але завершується це для нього третім арештом і остаточним поверненням до Петербурга.

Останні роки життя Шевченко проводить під постійним наглядом поліції. Однак при цьому пише багато нових творів. Зокрема з нищівною критикою російської царської влади. Поет займається просвітництвом, намагається домогтись скасування кріпацтва, видає все, що може, друком.

Помер Тарас Шевченко 10 березня у Петербурзі і був похований на тамтешньому Смоленському цвинтарі. На похованні була присутня значна частина інтелігенції міста. А вже у квітні того ж року друзі поета домагаються виконання його заповіту і перевозять труну з його тілом до України. Прощання з Шевченком відбулось у церкві Різдва Христового на Подолі, після чого його поховали на Чернечій горі біля Канева на Черкащині.

Що заповідав Шевченко своєю творчістю

Поезія Тараса Шевченка вважається основою української літератури. У ній знайшлось місце і для тонкої любовної лірики, і для політичних висловлювань, і для глибоких особистих переживань. Чимало його цитат стали афоризмами і у час повномасштабної російської агресії проти України отримали нове звучання.

Борітеся – поборете!

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

("Кавказ")

***

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син і буде мати,

І будуть люди на землі…

("І Архімед, і Галілей")

***

Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люде,

Роблять лихо з вами.

Москаль любить жартуючи,

Жартуючи кине;

Піде в свою Московщину,

А дівчина гине…

("Катерина")

***

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

("Заповіт")

***

Не дуріте самі себе,

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють,

І немає злому

На всій землі безконечній

Веселого дому.

("І мертвим, і живим, і ненародженим…")

***

Свою Україну любіть.

Любіть її… во врем'я люте,

В остатню, тяжкую мінуту

За неї Господа моліть.

("Свою Україну любіть…")

***

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине...

От де, люде, наша слава,

Слава України!

Без золота, без каменю,

Без хитрої мови,

А голосна та правдива,

Як Господа слово.

("До Основ’яненка")

Раніше OBOZREVATEL публікував малюнки Тараса Шевченка, на яких він зобразив Київ.

Підписуйтесь на канали OBOZREVATEL в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.