Писав вірші та пісні для Kozak System і пройшов шість ротацій: що відомо про загиблого на фронті Гліба Бабіча

На фронті загинув поет, військовий, громадський діяч Гліб Бабіч. Його смерть вразила багатьох. Бабіч із 2014 року захищав Україну на Донбасі, пройшов шість ротацій. Він служив у рідній 10-й гірничо-штурмовій бригаді, для якої написав знаменитий гімн "Подай зброю мені, брате". Його пісні виконує популярний український гурт Kozak System.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

"Тривожний рюкзак залишу напоготові"

Звістка про те, що загинув автор відомого гімну 10-ї бригади "Подай зброю мені, брате" 53-річний Гліб Бабіч, облетіла соцмережі ще ввечері 28 липня. Бабіча знали багато військових, музикантів, політиків, громадських діячів.

Гліб воював на фронті з 2014 року, сам описував, що пройшов шість ротацій. "Життя моє розчинилося в шести ротаціях і нескінченних полігонах. Коли усвідомлюєш, що воював у 14-му, 15-му, 16-му, 17-му, 18-му і 19-му, розумієш, що сам став трішки війною", – писав він на своїй сторінці у Facebook.

Він воював у Дебальцевому, на кургані Гостра Могила, на лінії Мар'їнка – Красногорівка, Широкиному, Водяному, біля Попасної та Золотого.

2019 року Бабіч звільнився з армії за станом здоров'я. Повилазили всі болячки, які старанно заганялися вглиб, як писав сам військовий. Його комісували, але війна для нього не закінчилася.

"Не чекайте від мене спокою та теплих капців. Ця війна має закінчитися лише перемогою. А перемога – це відновлення справедливості. Це Україна у своїх законних кордонах, це відсутність капітуляції перед ворогом, це свобода.

У цьому місці прийнято говорити про те, що "якщо" я повернуся. І про тривожний рюкзак. Кажу. Я знаю, куди я повернуся і що робитиму "якщо що". І свій рюкзак залишу напоготові", – писав Бабіч.

З початком повномасштабного вторгнення тривожний рюкзак таки знадобився. Гліб Бабіч знову пішов захищати Україну та загинув 28 липня.

Займався громадською роботою

Після звільнення з армії Бабіч зайнявся громадською та політичною роботою.

"Ми познайомилися з ним у 2019 році після виборів, коли сформувалася активна частина суспільства, яким було не байдуже, що відбувається в Україні. Він часто приїжджав до нас в Івано-Франківськ, його тут дуже добре знали, хоча родом він із Миколаєва, а останнім часом жив у Києві", – згадує депутатка Івано-Франківської обласної ради Наталія Перцович.

Бабіч брав участь у ГО "Справа громад", створив ГО "Res_Publica. Брати по зброї".

"Він вірив у вільну й незалежну Україну та знав, якою вона має бути. Він був філософом, мрійником. Дуже спокійний, але надзвичайно сильний духом. Він міг нічого не говорити, але під час перебування поруч із ним можна було відчути його внутрішню силу. І він ніколи не розмінювався на дрібниці. Я вчора вже пізно ввечері читала його сторінку в Facebook. І багато речей він писав як заповіт", – каже Перцович.

До війни Бабіч займався бізнесом, виховував свою дочку Дарку. Батько й дочка були дуже близькі по духу. Обоє писали вірші, батько часто на своїй сторінці викладав доньчині поезії.

Вийшла перша книга віршів

Нещодавно було видано збірку поезій Гліба Бабіча "Вірші та пісні", вона вийшла друком у видавництві "Білка". Його власниця Ірина Білоцерковська згадує, що дуже довго вмовляла Гліба дозволити видати його вірші.

"Я мріяла видати Гліба більш як рік! З того самого моменту, як почитала його "Погожий день". Мені здавалося, що такі бомбезні тексти мають бути видані до 2019 року. Але ні. Тому я прикинулася таким собі інфантильним створінням, яке коментувало кожен його пост і закидало пропозиціями співпраці з моїм маленьким, але капець яким гордим видавництвом "Білка"!" – згадує Ірина.

Однак Гліб м'яко, але послідовно відкидав усі пропозиції. Поки Ірина не познайомилася з автором особисто під час одного проєкту. Вона добилася від нього обіцянки, що підготує рукопис із його віршів, які знайде у мережі. А він відредагує та доповнить.

"Гліб, коли побачив сигнальний екземпляр своєї книжки, сказав, що вона саме така, якою має бути збірка поезій, які він читав усе своє життя! Я щаслива", – описує Ірина.

"Я побачила його вірші десь у 2017–18 роках, і вони мене вразили. Ще більше я здивувалась через те, що він до того часу не мав жодної своєї книжки з віршами про війну. Гліб завжди був зайнятий, у нього не було часу на те, щоб зібрати та підготувати книгу, тоді я взялася за це. Впродовж місяця я збирала всі його вірші у соцмережах, в інтернеті, підготувала рукопис і передала йому.

І що найдивовижніше, перш ніж він пішов воювати у 2014 році, він був російськомовним поетом. А на війні він почав писати українською мовою, що велика рідкість. І його вірші українською перетворилися на пісні, настільки вони були мелодійними. Недарма він дружив із музикантами, вони співали його твори", – каже Ірина Білоцерковська.

Щоб видати книжку, видавниці доводилося буквально ловити Гліба на заходах, щоб поговорити. Коли все було готове до друку, він надіслав Ірині аудіо свого нового вірша "Мольфар", який потім став піснею.

Верстку довелося переробляти, щоб і "Мольфар" увійшов до збірки.

"Презентацію книги проводили в "Будинку офіцерів", там стояла черга, Гліб лише дві години роздавав автографи. Для обкладинки книги ми вибрали квітку мак із хрестом у центрі", – згадує видавниця.

Також вона додає, що Гліб, попри те, що вже не служив в армії, 24 лютого знову взяв зброю, вступив до київської ТрО, вони тоді готувалися до вуличних боїв. Брав участь у евакуації мешканців Ірпеня. А після того, як російські війська вигнали з-під Києва, їхній батальйон відправили на фронт. Куди саме – він ніколи не любив розповідати.

Ще Гліб Бабіч написав кілька текстів для пісень, які виконує відомий гурт Kozak System. Серед них – "Подай зброю мені, брате", "Мольфар". Вони стали дуже популярними.

У Гліба Бабіча залишилися донька та літні батьки, які мешкають у Миколаєві.