Детектив Франко, вихід на Netflix і "Роксолана" в Криму: топ-15 серіалів незалежної України

13 хвилин
12,1 т.
Детектив Франко, вихід на Netflix і 'Роксолана' в Криму: топ-15 серіалів незалежної України

Любов українського народу до серіалів розквітла на початку 90-х, хоча передумови до цього були ще за радянських часів – згадайте "Сімнадцять миттєвостей весни" або "Вічний поклик". І, знову ж таки, саме на початку 90-х, незважаючи на помітний спад кіновиробництва, в Україні починають знімати власне багатосерійне кіно.

OBOZREVATEL вибрав для вас 15 найвідоміших вітчизняних серіалів, знятих за 30 років незалежності.

"Царівна", 1993

Головній героїні, буковинській Попелюшці Наталці, довелося буквально виборювати свій шмат глядацької уваги, адже в той час її конкурентками були просто Марія та дика Роза. Тендітна акторка Вікторія Малекторович усе ж підкорила глядачів своєю витонченістю, і народ залюбки дивився УТ-1, коли там ішов цей 20-серійний фільм за однойменною повістю Ольги Кобилянської. До речі, "Царівну" вважають одним із найкращих її творів: фемінізму і роздумів про самостійність жінки там, звісно, достатньо, але головне – пошук щастя. Після поневірянь у родині дядька, яким керує владна і пихата дядина, та зради коханого чоловіка Наталка все ж знаходить свою любов.

Відео дня

Запам’ятався серіал іще й тим, що головною музичною темою в ньому була славнозвісна "Мелодія" Мирослава Скорика – поза сумнівом, один із найбільш зворушливих музичних творів, будь-коли написаних українським композитором.

Після "Царівни" Малекторович знялася у низці стрічок в Україні та Росії, проте великою зіркою, на жаль, не стала. Вийшла за австрійського продюсера, виїхала до Європи, час від часу навідується в Україну – на кінофестивалі. Де приголомшує, на жаль, не новими ролями чи яскравими образами на червоній доріжці, а… проросійською риторикою й наріканнями на те, що успішна Європа не така успішна, як нам здається. Що ж, тут можна й Монтеня згадати: дошкуляють людям не речі, а уявлення про них.

"Злочин з багатьма невідомими", 1993

Усім шанувальникам таланту, без перебільшення, видатних акторів Олексія Горбунова та Олексія Богдановича – не просто радимо цей фільм, а вже зараз шукайте в мережі, щоб дивитися у святкові дні! В основі цього мінісеріалу режисера Олега Бійми – теж українська класика: детективна повість Івана Яковича Франка "Основи суспільності".

Не знали, що Франко писав детективи? Тепер знаєте. Писав, причому надзвичайно захопливі, інтелектуальні! "Злочин…" знято саме за таким. У маєтку шляхтянки Олімпії Торської за загадкових обставин гине ксьондз Деревацький. Кому і навіщо потрібно вбивати священника? Цю криваву загадку розплутує допитливий слідчий пан Шпанг (Олексій Горбунов), і перед нами саме той випадок, коли відповідь на головне запитання фільму захована дуже глибоко.

Режисура, акторська гра, якість зйомки і матеріалу, за яким знімали, – на дуже хорошому, навіть за сучасними мірками, рівні. Шкода, що вітчизняні канали забули, що в нас уже майже три десятиліття є такий серіал…

"Роксолана", 1996–2003

Та ні, не з Мер’єм! Ми ж домовилися: це – підбірка нашого кіно. Йдеться про український серіал українського режисера Бориса Небієрідзе, який знімали в українському Криму і навіть дружній до України Туреччині. Основа картини – повість "Роксоляна" Осипа Назарука (не Павла Загребельного, як іноді доводиться читати). Хоча шкода, що не Загребельний, адже твір Назарука значно слабший, його можна назвати історичним, хіба якщо не читав жодних історичних романів чи повістей. Проте це не завадило глядачам щиро полюбити екранізацію – гадаю, передусім завдяки фантастично красивим виконавцям головних ролей Ользі Сумській (Роксолана) та Анатолію Хостікоєву (султан Сулейман).

Серіал витримав три сезони, і третій, якщо вірити учасникам кінопроцесу, знімали російською мовою, орієнтуючись уже на чужий кіноринок. Українською дублювали потім. За Ольгою Сумською міцно закріпилося звання "Роксолани вітчизняного кінематографу" – настільки, що коли на екрани вийшов мегауспішний проєкт "Величне століття", виконавицю ролі Гюррем-султан, німкеню турецького походження Мер’єм Узерлі, глядачі та критики постійно порівнювали з нашим "аналогом". Нерідко констатуючи факт: ну, їхня, звісно, вогонь. Але який султан не обрав би нашу?

"Леся+Рома", 2005–2008

Ідея цього комедійного серіалу не оригінальна. За суттю своєю, це франшиза: був канадійський серіал "Один хлопець, одна дівчина", а в Україні зробили подібний. Але колоритна парочка – вибухова винахідлива Леся та іронічний, але терплячий Рома – аж на три роки прикували глядача до каналу ICTV. Невгамовне подружжя і досі цитують та згадують, а кілька років тому ширилися чутки: історія Лесі та Роми матиме продовження.

Хоча, якщо чесно, не уявляю. Хіба з іншими акторами, адже Ірму Вітовську-Ванцу та Дмитра Лаленкова розділила ідеологія. У 2014-му, після Майдану та анексії Криму, акторка зробила гучну заяву: відтепер вона не знімається в російських проєктах. Лаленков таких заяв не робив. Одна з останніх його появ на екрані – документальний фільм "Паломниця" Оксани Марченко.

"Свати"! Куди ж без них?

Перша поява на екрані – у 2008 році. І як вийшли, так і не зникають – постійно на слуху та перед очима на "1+1". Навіть попри те, що з цим серіалом виробництва Студії Квартал-95 регулярно трапляються скандали. То російські актори, котрі грають українських селюків, десь зроблять заяву, що "Крым вернулся в родную гавань", то мовний закон вдарить по Будьках і Ковальових, яких, виявляється, не можна дублювати…

Серіал "Свати" останнім часом переслідують мовні та ідеологічні скандали.

У Росії, Казахстані й решті пострадянських країн їх давно вважають своїми: український серіал переміг і витіснив усіх "прекрасних нянь". А в нашій країні це перший аргумент, коли хочуть дорікнути президентові Зеленському. Тільки що – й одразу: "Сватів" своїх нехай дивиться!". "А "Свати" його коли українською заговорять?". "Ну, звісно, який він патріот, коли "Сватів" зняв?". Перелік можна продовжувати нескінченно.

"Нюхач", 2013–2019

Із 2018-го – заборонений в Україні: один із російських акторів, зайнятих у картині, порушив українське законодавство і дозволив собі ворожі висловлювання.

Перший український серіал, який почали показувати Netflix та Amazon, і, мабуть, найуспішніший проєкт-візитівка кіностудій FILM.UA та Pronto Film. Стартував у листопаді 2013-го на українському телебаченні – і за місяць з’явився на російському Першому каналі. Попри те, що ідея цього кримінального шоу надзвичайно цікава (головний герой – такий собі сучасний Шерлок із аномальним нюхом), серіал нещадно критикували за те, що, хоча це й український продукт, він із самого початку орієнтований не на український ринок.

"Нюхач", перший український серіал, який почали показувати Netflix та Amazon, нині заборонений на українському ТБ.

Портрети президента у владних кабінетах розмиті, як і номери автівок. Служба, із якою співпрацює Нюхач, до болю нагадує ФСБ. Та й виконавці головних ролей – виключно росіяни. Адже за довгі роки незалежності в Україні склалася традиція, яку важко викорінити і після Майдану: коли йдеться про кіновиробництво, то Україна – це місце, руки, ідеї. А обкладинка та кінцевий бенефіціар – Росія.

"Сторожова застава", 2017

Відома і як художній фільм, і як мінісеріал – виробництва тієї ж студії FILM.UA. Це підліткове фентезі – ніби компенсація за російське спрямування "Нюхача", адже тут усе навпаки: сценарій – за книжкою блискучого українського письменника Володимира Рутківського, мова – українська, і навіть богатирі, яких сусід давно анексував і вважав Іллею Муромцем та Альошою Поповичем, насправді Ілько та Олешко. На "радість" путінським пропагандистам. Ще до прем’єри в Україні кіно купили для показу у Франції та інших європейських країнах.

"Слуга народу", 2015–2019

Важко знайти в Україні людину, яка би про цей серіал не чула. Звісно, вчитель історії Василь Голобородько, котрий випадково очолив державу, і президент Зеленський – персонажі різні. Але наші дорогоцінні політики часом коять такі речі й припускаються таких помилок, що… Хочеться нагадати Володимирові Олександровичу, як саме його серіальний двійник вирішив проблему з парламентом. Жартома нагадати, звісно. Так чи інакше, "Слуга народу" – знаковий і пророчий для України серіал. Успішних багато, а такий – один.

"Кріпосна", 2019–2021

Костюмовану мильну оперу на "СТБ" побачили не тільки в Україні, а й у Польщі, Литві, Сербії, Хорватії, Словенії, Чорногорії, Боснії та Герцеговині… В Україні от-от почнеться третій сезон – і ми дізнаємося, хто ж іще із закоханих у фатальну кріпачку чоловіків заплатив за любов життям. Ну, не щастить дівчині з самого початку: кожен сезон втрачає нареченого. А ще ж інші страждання, сльози, побиття нагайкою, поневіряння як не в панському маєтку, де хтивий панич постійно прагне харасменту, то в борделі або в полоні у садистки-поміщиці. Головну роль два сезони грала молода російська акторка Катерина Ковальчук. У третьому її замінили іншою росіянкою, Софією Прісс.

"Кріпосну" як хвалять (за красиві костюми і зйомки у справжньому легендарному маєтку – в Качанівці), так і критикують. Передусім за назву, адже українською мала би бути "Кріпачка". І за те, що, виявляється, два століття тому в Україні ніхто, ані пани, ані селяни, не говорив українською! Навіть у полі й на кухні чути літературну російську.

Ну, але так чи інакше український аналог "Рабині Ізаури" є одним із найвідоміших серіалів вітчизняного виробництва і продовжує підкорювати нові країни. Як говорив у подібних, хоч і футбольних, випадках легендарний Лобановський, результат – на табло.

"Перші ластівки", 2019–2020

Отут, на мою думку, важко до чогось причепитися: блискучий сценарій, актуальні для підлітків та батьків теми булінгу в школі, перших стосунків, небезпечних ігор, що поширюються в соцмережах, наркозалежності, непростих взаємин батьків і дітей, фантастичні молоді українські актори Олександр Рудинський, Поліна Носихіна, Максим Самчик, Таїсія-Оксана Щурук… Серіал "Нового каналу" захоплює одразу, тому готуйтесь до того, що перший сезон ви будете дивитися без сну і спочинку, а потім знайдете другий, аби разом із героями вгадувати, хто ж той таємничий злочинець на прізвисько Друг, який ламає долі молодих людей, граючи ними, немов фігурами на шахівниці.

"Хованки", 2019

Бачите перші кадри – і не вірите, що цей серіал знімали в Україні. Абсолютно скандинавська стилістика: зима, усе навколо сіро-біле, мінімалістичний суворий пейзаж. І така ж холодна, дивна і до щему самотня головна героїня – слідча з незвичним ім’ям Варта Наумова (російська акторка Юлія Абдель-Фаттах). Поводиться так, ніби вона родичка Саги Норен – із топового скандинавського серіалу "Міст". Сценарист Симор Гласенко (справжнє ім’я Олександр Процюк) не приховує: продюсери ставили перед ним саме таке завдання. "Як "Міст", тільки наше". І це наше вийшло не гіршим за "Міст" і зуміло пробитися на міжнародний ринок. Черговий успішний кейс у доробку FILM.UA та каналу ICTV.

Хто і навіщо викрадав дітей із зачинених квартир, я вам не скажу. Як і про те, чи схопить його Варта в останній серії – не полінуйтеся подивитись.

"Папік", 2019

І знову "Квартал-95", і знову "1+1". У головній ролі – Станіслав Боклан, якого називають улюбленим актором голови нашої держави. Проте чутки (як і дії президента) Станіслав Володимирович не коментує – просто робить свою справу і потихеньку збирає нагороди за роль актора-пенсіонера, який думав, що життя скінчилося, а воно, насправді, тільки почалось.

"Спіймати Кайдаша", 2020

Висловлю суб’єктивну думку, однак вірю: багато хто з нею погодиться. Найкраща інтерпретація української класики за всі 30 років незалежності. І тріумф сценаристки та продюсерки серіалу Наталки Ворожбит на врученні престижної премії "Золота дзиґа" абсолютно очікуваний. Її Кадаші живуть не два століття тому, вони – наші сучасники. У кожного з нас є шанс упізнати себе в Кайдашисі, Мотрі, Лаврінові чи Карпові. Гумор Кайдашів абсолютно органічний – не награний, а живий. Ціла плеяда українських акторів заявила про себе завдяки цьому серіалу – хто вкотре, а хто й уперше. Особисто для мене відкриттям року стала Мотря – Антоніна Хижняк. А для вас?

"І будуть люди", 2020

В основі – однойменний роман-епопея одного з найцікавших прозаїків XX століття Анатолія Дімарова. (Забігаючи наперед, скажу: фільм глибокий, але книжка значно глибша, і прикро, що, приміром, "Тихий Дон" ми добре знаємо, а роман Дімарова відкрили для себе лише завдяки серіалу). Революція, колективізація, голод, війни, важкі міжвоєння та повоєння… Історія народу крізь призму історії родини, трагічна та болісна, але все ж така, що дає надію. Шкода, що письменник, лауреат Шевченківської премії і справді достойний майстер слова, свідок XX століття, який прожив 92 роки, не побачив екранізації свого найважливішого твору. Але ми маємо змогу це зробити й переконатися: "І будуть люди" – кіно про те, якою дорогою ціною дісталася нам незалежність.

"Слов’яни", 2021

Точніше, знімали у 2019-му, показали на "Плюсах" у травні 21-го. Поки що найдорожчий телесеріал в історії українського кіно (бюджет 3,6 мільйони євро). І найперший – у жанрі історичного фентезі. Та й продюсери не абихто: з боку Словаччини (це українсько-словацький продукт, спільне виробництво) продюсерка №1 та очільниця кіноакадемії Ванда Адамік-Грицова, з боку України – наш співвітчизник у Голлівуді Юрій Карновський та… нинішній голова Офісу президента Андрій Єрмак.

12 серій знімали як українські, так і словацькі режисери, каст серіалу теж міжнародний: наші Поліна Носихіна, Олександр Рудинський, Макар Тихомиров, Тетяна Міхіна, Олексій Тритенко, Анна Адамович, Олександр Мавріц – і словацькі зірки Томаш Машталір, Юрай Лой, Яна Квантікова, Зузана Фіалова, Душан Цінкота. Російської мови на майданчику не було взагалі, словаки грали словацькою, українці – українською.

Сюжет – наполовину фентезійний, наполовину історичний. Про те, як у сьомому столітті, коли десь, можливо, іще й ведмеді не ходили, у Карпатах, де нині межують Україна й Словаччина, виникла перша слов’янська держава – під міцною рукою князя-воїна Само. До християнства слов’янам було ще далеко, а значить, у фільмі повно жерців, жриць, давніх богів, обрядів та народної магії. Причому справжньої, української! Чаклують герої за допомогою замовлянь, записаних на Чернігівщині у 2001 році – від знахарки Христини Нагорної, яка прожила аж 117 років і стала найстаршою жінкою свого краю, своєї країни і навіть планети Земля. Щоправда, відповідне свідоцтво від представників Книги рекордів Гіннеса отримати не встигла…