Немає у жодному питомо українському слові: який звук найменш вживаний
Щоби швидше і впевненіше заговорити українською мовою, її потрібно полюбити. А зробити це можуть допомогти цікаві факти. Сьогодні поговоримо про літери та звуки.
За основу для матеріалу ми взяли книжку "Чути українською" мовознавиці Ольги Дубчак. Вона вийшла у видавництві "Віхола" і на сьогодні є частиною науково-популярної трилогії, куди входять також "Бачити українською" та "Перемагати українською". У них авторка цікаво, доступно та з чудовим гумором пояснює, як влаштована і як працює наша мова.
Українська абетка близька до досконалості
У мовознавстві існує поняття ідеального алфавіту. Ним позначають таку систему, при якій кожній літері відповідає окремий звук. У природі такого алфавіту не існує, але існують вельми наближені. Як от українська абетка. У ній ми маємо 33 літери та 38 звуків. Тобто деякі звуки не записуються окремою літерою, або втратили її з розвитком мови.
А от милозвучність української мови забезпечує так зване повноголосся – використання у мові сполучень -оро-, -оло-, -ере-, -еле- там, де у праслов’янській були склади *or, *ol, *er, *el. Наприклад, в українській мові побутує слово "борода", а в болгарській його відповідник – це "брада", у словацькій наш "берег" звучатиме, як "breh", а поляки замість нашого "голова" скажуть "glowa".
Унікальна літера Ї
Письменник Іван Малкович присвятив цій літері рядок у своєму вірші для дітей "Напучування", назвавши ї "крихітною свічечкою". У жодній іншій слов’янській мові такої літери нема (а за деякими даними – у жодній іншій мові взагалі, бо вона більше ніде не є самостійною буквою і частиною абетки). Літера ї на позначення сполучення звуків [й+і] з’явилась ще у книжках першодрукаря Івана Федорова, а філософ Григорій Сковорода послуговувався нею уже постійно. Вимовляти її потрібно правильно – не наближати до простого [і].
Найменш поширений звук – ф
Ця літера і звук, який вона позначає, прийшлу в українську мову з грецького алфавіту. В давнину її називали "ферт" – ця назва наслідувала фиркання коня. Зараз за літерою ф можна безпомилково визначити слово іншомовного походження – жодне питоме українське слово її не містить. "Філософія", "телефон", "факт" – все це запозичення.
В українській же на місці цієї літери використовується сполучення звуків [хв]. Наприклад хвіртка, хвала, хвацький, хвилина. У деяких діалектах цим сполученням досі підміняють ф в іншомовних словах, кажучи "хвігура", "хварба", "хвабрика". У новому правописі, що був прийнятий у 2019 році, нормою було визнано паралельне використання звуків [ф] і [т] у словах грецького походження. Тому тепер правильно казати як "ефір", так і "етер", як "міф", так і "міт".
М’яка сила м'якого знаку
Характерною, хоч і не унікальною, для української мови є літера ь – м’який знак. Вона не має свого звуку, але суттєво впливає на приголосну, яка записується перед нею. Пом’якшує її. Щоби правильно вживати м’який знак, потрібно запам’ятати, що він допустимий лише після семи зубних приголосних: д, т, з, с, ц, л, н. Завчити їх просто завдяки мнемонічній фразі "Де ти з’їси ці лини?". Вона містить виключно ці приголосні.
Твердість ч та щ
Щоби позбутись російського акценту при мовленні, дуже важливо навчитись правильно вимовляти звуки, які позначаються літерами ч та щ. В українській мові вони дуже тверді, тоді як в російській – досить м’які. Порівняйте українське "часто" і російське "чясто", українське "щастя" і російське "щястье". Хоча ч часом може бути і дещо м’якшою, якщо стоїть перед йотованими я, ю та є: "річчю", "обличчя", "чіабата".
Раніше OBOZREVATEL розповідав, скільки саме слів існує в українській мові. Число вразило навіть дослідників.
Підписуйтесь на канали OBOZREVATEL в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.