Найбільше на Донеччині: Опендатабот назвав кількість церков УПЦ МП в Україні. Карта
Протягом повномасштабної війни їх кількість зменшилася лише на 685 громад
Якось в супермаркеті, коли я купляв овочі, до мене підійшла літня жінка, невеличка на зріст і щось нерозбірливо спитала показуючи на гарбуз. Ще до цього я помітив її, вона тягнула ногу і мій профдеформований мозок відразу виставив діагноз, але десь на краєчку свідомості, так тихенько.
І ось вона мене щось питає, нерозбірливо. І я не відразу второпав, що від мене хочуть. Перепитав і знов у відповідь набір звуків.
Тягне ногу, права рука висить, асиметрія обличчя і порушення мовлення. Вона перенесла інсульт в минулому, нарешті дійшло до мене. І хоча діагноз я виставив автоматом відразу, в мене був дисонанс, тому що я не звик бачити таких людей в супермаркеті. Короче, задаючи питання зрозумів, що вона хоче купити гарбуз.
Зважив їй гарбуза. І вона поштовхала тачку далі. На касі ми знов зустрілися і я допоміг їй скласти все в сумку. І знову дисонанс, попри вади вона розрахувалася за гарбуз і цукор. Було видно, що вона не вперше тут купляє, хоча раніше я її не бачив.
Я запропонував допомогти. Пояснив детально, що можу донести сумку куди треба. Мені здавалося, це важливо пояснювати і озвучувати все, аби вона не злякалася.
Єдине, що вона говорила внятно.
- Дя,дя,дя.
Це я розцінив, як "да".
-Далеко живете?
- Дя
- Ви пішки?
Мовчить.
- На маршрутку?
-Дя.
І повела мене за собою.
Метрів сто ми йшли убитою доріжкою з купою каміння і я про себе матюкав місцеву владу. Коли ти молодий і здоровий, то не помічаєш каміння, інша справа коли поруч йде людина з інвалідністю, або коли ти і є цією людиною.
Дочекався маршрутку. Поміг жінці зайти і подав сумку. На останок вона подивилася в небо, на мене і сказала.
- Дя.
Я усміхнувся і пішов.
Так от сьогодні думаючи про смартфони від влади згадав цей випадок. В нашій державі майже відсутня інфраструктура для людей з інвалідністю. Відсутня адекватна соціальна служба, дома для літніх людей, хоспіси. Ні, не найгірші палати в лікарні, які назвали хоспісом, а нормальні, людяні.
Але смартфони... От як смартфон покращить життя цій жінці? Він зробить проходження убитої доріжки зручнішим?
Але ось що варто було б зробити - створити реєстр таких людей. Не просто списочок, а карту, вивчити їх маршрути, переконатися, що маршрут безпечний і зручний. Чи є пандуси, чи є у цієї людини все необхідне, аби почувати себе повноцінним громадянином і вільно, наприклад, ходити в магазин.
Якщо ми не бачимо людей з інвалідністю, то це не значить що їх немає. Вони є і їх багато, але вони сидять по домівкам, бо можновладцям частенько до сраки їх потреби, що немає пандусу, або зручного тротуару. Але тепер у них буде смартфон.
Це побєда!
З.І. завжди є базові потреби і додаткові. Так от смартфон ніфіга не базова потреба, забезпечте необхідний мінімум, інфраструктуру, а потім роздавайте залізяки з екранчиком, який тут же продадуть, аби купити продуктів.
І я радий, що є ті хто пише "моя бабуся зрадіє", чесно, радий, але є ті, кого взимку привозять в лікарню тупо поїсти і погрітися, і їм дійсно не до смартфону.
І моя бабуся, яка пам'ятала пиріжки з висівок і трави, бо все забрали румуни, а потім все життя впахувала на полі, була б м'яко кажучи здивована, якби їй смартфона принесли. Тому що в її світогляді, це гроші на вітер. І десь я з нею згоден, бо це ніфіга не базова потреба.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...
Ти ще не читаєш наш Telegram? А даремно! Підписуйся
Протягом повномасштабної війни їх кількість зменшилася лише на 685 громад
Катастрофічні події на полі бою небезпечніші для Путіна, аніж втрата національних околиць РФ
Росія не має достатньо сил, щоб здійснити серйозний наступ до 9 травня
Скорпіони отримають несподівані прибутки, а Терези втілять давні мрії