Блог | Київ може постояти у заторі, щоб побачити тих, завдяки кому воно мирне

В заторах я сукупно простояв 4,5 години.

Знав, що репетиція параду, але дуже треба було.

Релаксував, слухав вечірню програму Дмитра Тузова, роздивлявся інших водіїв, відверто длубався в носі (шось дуже чухалось), малював пальцем малюнки в пилюці на торпеді (дружині скажу, що то наскельний живопис попереднього власника), бавився двірниками.

І знаєте шо?

В якийсь момент на кільцьовій навіть захотілося взагалі намертво стати хвилин на 10.

Чому?

Бо над головою в бік Жулян пішла авіація.

Наша авіація.

Ланки гелікоптерів, для яких моя країна нарешті навчилася робити лопаті, винищувачі, які ми самі ремонтуємо, транспортники, які ми будуємо і, звісно, її величність Мрія.

(яка ж вона велика! Я її ніколи до цього в польоті не бачив).

Я дзибав у небо.

Водії інші дзибали у небо.

Ми дзибали одні на одних і посміхалися.

А потім я нарешті дістався додому і із задоволенням подивився відео проходу техніки по Саксаганського.

Дивився і млів.

Бо чітко пам‘ятаю інші відео з 2014-го року: шкільні автобуси і інкасаторські авта під українськими прапорами.

Колони старезних газ-66 та зіл-131, що, випускаючи жахливий синій дим, ледве викочувалися з якоїсь бази на Львівщині.

Пам‘ятаю волонтерські корчі, що нашвидкоруч зашивали сталюкою під Києвом.

А тут - така краса.

Все недаремно.

Моя країна воює.

І мирні міста раз на рік стають у затори, щоб побачити тих, завдяки кому ці міста не стають, вибачте, раком перед окупантом.

Дякую нашим воїнам.

Ви круті, красиві і залізо у Вас - вогонь!

(Але так, танк з скотчевим камуфляжем - дійсно кумедний, хто пропустив - погугліть. В коментах підказали, що танк тільки з цеху і не встигли дофарбувать).

Переможемо.