Блог | Чому Ів Монтан перестав бути другом СРСР

Люди антикварного віку певно не забули популярної пісні Марка Бернеса "Когда поет далекий друг" (сл. Якова Хелемського, муз. Бориса Мокроусова):

Задумчивый голос Монтана

Звучит на короткой волне,

И ветки каштанов, парижских каштанов

В окно заглянули ко мне.

Правда, радянські студенти чомусь співали:

Задумчивый голос Монтана

Звучит на короткой волне,

Но я не в восторге, стипендии мало,

И грустно становится мне.

Когда поет

В Москве Монтан, опустошается студенческий карман,

И сокращаются расходы на питанье,

Когда поет

В Москве Монтан.

Співак Ів Монтан був великим "далеким" другом Москви, у 1956 та 1963 роках гастролював у СРСР, де познайомився з Микитою Хрущовим, пише Ганна Черкаська для uahistory.com.

І була у француза (італійсько-єврейського походження) слабкість: він колекціонував білизну радянських леді екзотичних розмірів. Наприклад, його доводили до екстазу пантальони з "начосом" на ґудзиках (не резинці) не менше 60-го розміру. Ів Монтан купив на промисловій виставці кілька комплектів із написом "Сделано в СССР" і все придбане виставив у Парижі, колекцію зацінила публіка. Це шокувало Микиту Хрущова і "далекого друга" на якийсь час забули.

Уночі 21 серпня 1968 року почалася операція "Дунай" – показова військова акція Варшавського договору в Чехословаччині. 300 тисяч солдат і 7 тисяч танків приїхали у братню республіку боротися з "контрреволюцією". Ів Монтан засудив введення радянських військ до Чехословаччини і на знак протесту проти вторгнення радянських військ до Чехословаччини вийшов з Комуністичної партії Франції. Ів Монтан був комуністом у другому поколінні: його батько мусив тікати від Муссоліні до Франції. Радянський уряд зобидився на "антирадянщика" Іва Монтана, і вніс шансоньє до списку "заборонених до згадування в ефірі". Отоді й згадалися грішки француза: розпустили чутки про збоченця і його колекцію білизни.

Та білизна продовжувала воювати.

Знаючи, що кришталевою мрією радянського солдата був бюстгалтер, який він мав привезти коханій замість "алєнькава цвіточька", у вітринах крамниць Праги не побоялися розмістити антиокупаційну рекламу: жіночу білизну з написами: "Иван, иди домой… тебя Маруся ждет". Це деморалізувало солдат.