Блог | Нафталиновые сопли по Екатерине Билокур: запомните наконец-то в чем была ее настоящая трагедия

Вчора був ДН Катерини Білокур - і, на мій подив, армія молодих пролетарів клавіатури пішла повторно совєтизувати її постать - знов пустивши в хід нафталінові шмарклі "ах, її не розуміла рідня, не пускали вчитись батьки" (саме так, і тільки так про неї можна було писати за СРСР: а, соррі, ще - що заміж не вийшла) - ніби в тому й полягала її найбільша трагедія.

Рєбята, запам'ятайте навіки: її трагедія полягала в тому, що вона була безпашпортною рабинею із засудженого Сталіним на смерть українського села, де пережила всі три голодомори, - і при тому малювала те, що малювала. Другої постаті такого титанічного виміру в історії мистецтва 20-го ст. НЕМА. Зводити подвиг її життя до домашньої кайдашівщини, це не просто знецінення - це пряма співучасть у тій самій сталінській "операції прикриття", якою й Пікассо були колись обдурили, "чорна куля" вам у карму.

(Ось ЦЯ війна - по мізках - мене, чесно, турбує значно більше, ніж усі стрілочки, які Путін малює для Заходу.)